Вони хотіли незалежності

Така подія стала можливою завдяки зусиллям «Інституту україніки». Ця нещодавно створена громадська організація швидко заявила про свою рішучість у відстоюванні правдивої української історії і вже встигла відзначитися низкою гучних історико–культурних акцій. Документальна книга «Павлоградське повстання 1930» — одна з них. Як зазначає фундатор «Інституту україніки» Олексій Лазько, у цьому виданні подаються не лише вичерпні матеріали про окремий факт збройного опору, а й загальне уявлення про ставлення селян до політики Кремля. Адже відомо, що Україною перед Голодомором 1932—1933 років прокотилося безліч таких повстань.

Організаційними центрами описаного в книзі стали села Богданівка та Тернівка на теренах нинішнього Павлоградського району Дніпропетровської області. За свідченням Олексія Лазька, селяни збиралися припинити опір тільки тоді, «коли буде забрана вся Україна». Люди відчули реальну загрозу знищення штучним голодом, і ця боротьба мала загальнонаціональний характер. Саме в районах, охоплених, за термінологією комуністичного режиму, «петлюрівщиною», «махновщиною», «контрреволюцією», — штучний голод найбільше й лютував.

Причому розмови про дії влади тоді були досить вільними. Зокрема, журналіст Марченко про візит товариша Молотова розповідав так: «Його приїзд зайвий раз свідчить, що УРСР — це фікція. З одного боку, влада говорить про українізацію, а з іншого — грабує українців. Молотов поводиться тут, як англієць, який завітав до колонії». Остап Вишня теж висловлювався відверто: «Грабують нас, деруть як сидорову козу. У питанні хлібозаготівель поводяться, як із неграми. У Херсонській області Молотов залишив кожній родині п’ять пудів хліба на місяць. Звичайно, буде голод». За таку відвертість названий куркульським блазнем автор «Зенітки» невдовзі стане в’язнем тільки створюваних радянських таборів. Найважливішим же висновком, який можна зробити з книги, — селян–повстанців насамперед об’єднувала любов до своєї Вітчизни. Недарма ж вони стали до бою під гаслом «Хай живе вільна Україна!».

Розправилися з повстанцями жорстоко. 27 осіб розстріляли, а загалом до відповідальності притягнули 210, з яких звільнили лише 19. Видання цієї книги є лише початком великої роботи, запланованої «Інститутом україніки». Тепер ентузіасти будуть досліджувати тему антирадянського опору селян на теренах Нікопольського району, а у квітні споряджають експедицію до Оріхівщини на Запоріжжі, де місцеві селяни також чинили відчайдушний опір політиці з Москви.