Маленькі люди, які їдуть до Києва «правди шукати», знають, як тяжко добитися справедливості в нашому непростому світі. Але щоб міліціонер через те, що гуманно поставився до порушника, сам ставши жертвою сліпої Феміди, — такого, мабуть, ще пошукати треба. Ще влітку 2007 року в селі Ільці Верховинського району Івано–Франківської області під час припинення масової бійки один із хуліганів, утікаючи від правоохоронців, зламав ногу майору міліції. Лікування і судова тяганина зайняли майже два роки. Але винуватця досі не покарано.

Сорок одну супутникову телевізійну антену демонтував за місяць специфічний «телемайстер». На крадіжки ходив щоранку, години з четвертої — як на роботу. Йшов вулицями, обирав будинок. «Головне, щоб на дах вихід був», — пояснив пізніше правоохоронцям. Антени брав будь–які, але найудаліше, коли траплялися з моторчиком — вони йшли найдорожче.

Групу шахраїв, яку вдалось затримати оперативникам із вінницької міліції, можна сміливо називати міжрегіональною одразу з двох міркувань. По–перше, вони орудували у восьми областях, по–друге, двоє злочинців постійно мешкали у Вінниці, троє — в Одесі.

Кілька днів знадобилося міліції, аби розкрити резонансне вбивство і знайти того, хто зарізав 19–річну студентку біологічного факультету Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Юлію Чернишенко. Бузувіром виявився 29–річний сторож протитуберкульозного диспансеру, що розташований за селом Геронимівка Черкаського району.