Сьогодні дивною може здатися дискусія про те, який сьогодні місяць або число, проте багато українців із задоволенням сідають за стіл, аби відзначити «старий Новий Рік», а дехто, що гріха таїти, і Різдво Христове двічі святкує: католицьке і православне, за старим стилем і за новим... Стилі оці, два календарі — юліанський і григоріанський, цілими століттями «билися» за територію України, причому григоріанський прийшов як «календар–загарбник», а юліанський старий стиль затято оборонявся, і на більшості теренів країни окопався так міцно, що більша її частина прийняла загальносвітове літочислення аж на початку ХХ століття. У 1918 році останні два тижні лютого «випали» і після 15 лютого одразу настало... 1 березня. Церква ж так і не сприйняла нововведення, тому всі українські православні і греко–католики святкують Різдво пізніше від католиків і протестантів.
16 лютого — 1 березня кожного року можна справді вважати річницею переходу на григоріанський календар, адже 12 лютого 1918 року таке рішення ухвалив законний український уряд, визнаний у світі, — Українська Центральна Рада. А ухвалили це діячі УНР у містечку Коростені на теперішній Житомирщині, одночасно прийнявши нову монетну систему: грошовою одиницею стала гривня, яка ділилася на 100 шагів. Також на зламі календарів тризуб прийняли за герб УНР. Наступного дня, 2 березня, в Українській Народній Республіці прийнято закон про громадянство: громадянином УНР вважався кожен, хто народився на території України та пов’язаний із нею постійним перебуванням. Історики вважають, що і новий календар, і решту згаданих постанов Центральна Рада ухвалила, аби перейти на європейські стандарти, адже саме тоді українські політичні діячі гарячково намагалися «увійти до Європи» та отримати там підтримку в боротьбі з більшовиками.
Власне, цим пояснюється і те, що закон про новий календар прийняли саме в Коростені. Водночас Київ зайняла більшовицька орда Муравйова, принісши, до речі, на багнетах і григоріанський календар. Російський Раднарком прийняв його на два тижні раніше від УНР, так на територіях, окупованих більшовиками, після 31 січня 1918 року настало 14 лютого. Та через півтора року календар знов «відмотали назад» білі війська Денікіна, і 31 серпня 1919 року настало 19 серпня. Військовий губернатор Києва генерала Бредов видав наказ, за яким «§ 1. Всі декрети радянського уряду скасовуються. § 2. Рахунок часу встановлюється за старим стилем і часом — за петроградським часом».
У грудні того ж року до Києва знову повернулися більшовики, а з ними — і новий стиль.
Цікаво, що взагалі першою григоріанський кадендар прийняла Західна Україна, разом із західним світом у 1582 році. Його ввів Папа Римський Григорій ХІІІ, аби ліквідувати десятиденне відхилення від астрономічної дати, яке набігло з часу введення юліанського календаря. Західна Україна тоді входила до складу Речі Посполитої і прийняла зміни разом із нею, проте вже наступного року православний Собор духовенства у Константинополі відкинув католицьку реформу календаря як таку, що не відповідає канонічним правилам святкування Великодня.