Без крил

До Житомира на свою базу нас запросила 95–та аеромобільна бригада не для того, щоб, у свою чергу, поскаржитися на кризу, а щоб показати, як десантники з нею воюють. Мають лише одну проблему, але найважливішу — місце десантника в небі, а приземлені чиновники ведуть усе до того, що в Україні виросте покоління АМВ, яке про відчуття польоту хіба що читало в книжках.

Мистецтво можливого

На базі 95–ї бригади АМВ, яка дислокується майже у центрі Житомира, є практично все для повного циклу тренувань. Складається враження, що десантникам тісно в частині: тут рота зв’язку відпрацьовує вправи з ножем, зовсім поруч учаться розгортати протитанковий комплекс, а ще далі — розвідрота шліфує мистецтво рукопашного бою на тлі кількох обслуг, які тут же, навпроти, на газоні пораються коло великих мінометів. Далеко за межами бази видно десантну вишку висотою з семиповерховий будинок. З неї вчаться спускатися по линвах, відстрілюючись на ходу. Ціла серія тренажерів учить молодих правильно вискочити з вертольота чи літака і правильно приземлитися, не поламавши ноги, а зенітчики вчаться оперативно збивати літаки і вертольоти противника будь–якої національності. Ще далі біліють розгорнуті на землі парашути, укладання яких — ціле мистецтво. Команди. Викрики. Стрілянина... Усе це можна було б списати на «показуху», якби не майстерність і спритність десантників зі зброєю, линвами, технікою чи стропами тренажерів. Відтак, все ніби ідилічно, але тут усі занепокоєні — цього року вже мали тричі стрибати з парашутами, а не стрибнули жодного.

95–та бригада належить до сил швидкого реагування. «В разі чого» десантники будуть готові кинутися в бій вже за 20 хвилин після тривоги. Проте без транспорту, вертольотів вони зможуть хіба що вишикуватися на плацу. Минулого року на цю пору бригада вже виконала річну програму стрибків на десять відсотків, а сьогоріч вона ще й не починалася — немає пального. Інколи його не вистачає навіть на те, аби вивезти солдат на полігон, тож тренування відбуваються на приказарменій базі. «Солдати, призвані восени, які прослужили чотири–п’ять місяців, ще не здійснили жодного стрибка, але ми до стрибків готові, парашути укладаються, люди щотижнево по дві години відпрацьовують наземні елементи стрибка, як тільки буде фінансування, наша бригада в будь–який час готова здійснити десантування різними способами», — каже командир бригади полковник Олег Гуляк.

Тренування в аеромобільних військах — до сьомого поту. Але жодна вишка не зробить з тебе десантника, для цього потрібне небо, каже командир розвідроти капітан Олексій Швець. «Те, що в нас є, дає якесь уявлення. Щоб зрозуміти, що відчуває десантник, видряпайтеся на цю вишку або просто вийдіть на сьомий поверх і подивіться вниз. Але це все — не те. Розумієте, стрибок для десантника — це святе, мені не вистачить слів, аби описати це, — каже капітан Швець, мрійливо посміхаючись. — Кожен десантник має підніматися в небо, має відчувати цей приплив адреналіну...»

«Рука Америки»

Поки власна держава не здатна забезпечити десантників навіть пальним, їм допомагає... американська армія. Ще восени минулого року американці подарували 95–й бригаді систему комп’ютерного моделювання бою «Майлз» вартістю 4 мільйони доларів. Жилети для бійців і лазерні насадки для зброї дозволяють вести реалістичні тренування з прицільною стрільбою. «Військовослужбовець тренується діяти на полі бою реально, маскуючись, пересуватися полем бою, ведучи вогонь по противнику і ризикуючи бути пораненим або й ураженим вогнем противника. Чим відрізняється від того, як підготовка проводилася раніше: це була тактична підготовка, де використовувалися звичайні холості набої, і солдат просто біг, стріляючи куди–небудь, аби випустити ці набої», — каже полковник Гуляк. Після заняття відбувається розбір, на комп’ютерному екрані все видно: хто кого «вбив», «поранив» і з якої зброї. Лазер спрацьовує на холостий постріл і посилає сигнал до жилета того, по кому вистрелили. Бій повністю спостерігають офіцери на спеціальному комп’ютері.

Системи типу «Майлз» американська армія використовує з 80–х років, але українцям презентували 119 комплектів найновішого зразка. Ще партію 95–та бригада отримає в дарунок у квітні цього року. «Цю систему отримала наша бригада, але керівництво вирішило, щоб її передали на 240–й центр підготовки спеціалістів. Тепер усі підрозділи, які прибувають у цей центр підготовки, отримують цей комплект для заняття на день — до вечора позаймалися і здають його назад, у 240–й центр», — каже командир бригади.