Ефект потужного подразника

З чого починаються серйозні літературознавчі розвідки? З ідеї, бажання, наукової необхідності? Зовсім ні. Визначальною є особистість, творчість якої має ефект потужного подразника, котрий кортить розкодувати. Видати двотомник «Григорій Кочур. Література та переклад: дослідження» задумали ще три роки тому. Детонатором появи цього видання став той факт, що бібліографічний покажчик праць Кочура досить великий, але відслідкувати ці роботи, зібрати їх в одне видання дуже і дуже складно — спадщина перекладача була розпорошена по приватних літературознавчих зібраннях, у той час як у центральних та наукових бібліотеках у каталогах із творами перекладача стояв штамп «вилучено». Син та невістка Григорія Кочура, Андрій та Марія Кочури, вирішили відновити справедливість, знайти і видати всю його наукову спадщину, об’єднати в одному виданні матеріали, що містилися по різних першо­джерелах в Україні й поза нею та нещодавно знайдені в різних архівах. До другого тому ввійши статті, присвячені світовій літературі в українських перекладах, літературні портрети зарубіжних авторів, рецензії, передмови, а також інтерв’ю з Григорієм Кочуром.

«Нам дуже допоміг Львівський університет, — розповіла Марія Кочур. — Наукове товариство імені Шевченка у США, ще деякі організації з Америки... Спершу задумали видати один том, потім матеріалів було зібрано стільки, що ми вирішили видавати два томи, а тепер бачимо, що багато чого все одно в це зібрання не помістилося». За словами пані Марії, завдяки цьому двотомнику в науковий обіг уперше увійшло близько 60 нових праць Кочура, а всього тут зібрано близько 400 його робіт. Академік Роксолана Зорівчак, яка також працювала над цим виданням і в співавторстві з Іваном Дзюбою є автором передмови до двотомника, відзначила: «Григорій Кочур — настільки багатогранна людина, що тепер ми говоримо про «кочурознавство» як галузь української мови». А одним із головних посилань Кочура для наступників, на думку пані Зорівчак, є його підкреслено бережне ставлення до слова. «Віршовий розмір — частина національного колориту, — вважав Григорій Порфирович. — З ним треба поводитися обережно». Ці настанови добре усвідомили учні Григорія Кочура, які також прийшли на презентацію двотомника. Серед них — заступник міністра освіти і науки Максим Стріха. А також Олександр Терех, який перекладав українською Рея Бредбері, Фенімора Купера, «Сагу про Форсайтів» Ґолсуорсі й якого до Спілки письменників свого часу рекомендував саме Кочур.