Екіпаж «Фаїни» чекав на звільнення більше трьох місяців. Свобода коштувала 3,2 млн. доларів. (Фото з архіву Рейтер.)
Учора вранці світ облетіла звістка: вантажний корабель «Фаїна», найрезонансніше викрадення сомалійських піратів, звільнено. Отримавши викуп, захопники поступово залишили судно, на якому з 25 вересня минулого року, понад три місяці, тримали у заручниках екіпаж: 17 моряків з України, трьох — з Росії і одного — із Латвії. Пірати отримали викуп, який так довго виторговували і який хоч і менший того, що вони хотіли, та все ж практично безпрецедентний — 3,2 мільйона доларів. А моряки почали готувати до відплиття в найближчий порт багатостраждальну «Фаїну», вантажену важкою зброєю, яку Україна продала Кенії.
На Батьківщині їх уже привітав Президент Віктор Ющенко, а заодно подякував українській розвідці, яка доклала немалі зусилля для звільнення моряків. Не будучи забобонними, ми все ж нічого не говоритимемо, аж поки наші співвітчизники не ступлять на рідну землю. Однак сама історія з «Фаїною» та її звільненням стала такою гучною і показовою, що дозволимо собі нагадати, як усе було.
Звістка про звільнення вантажного судна «Фаїна» надійшла так само раптово, як і новина про його захоплення. Усі вже майже перестали вірити у переговори, які тягнулися понад три місяці й кілька разів зривалися. Та на початку тижня пірати таки отримали своє: літак, який вилетів із ПАР із пересадкою в самому Сомалі, скинув на захоплений корабель «клунок» із 3,2 мільйонами доларів викупу. Про це у вівторок увечері повідомив кореспондент одного з іранських телеканалів, який працює в Сомалі. На ранок це підтвердили всі, зокрема керівник Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж, а пірати почали покидати «Фаїну».
Захопники залишали судно за новою методою, яку придумали останнім часом, відколи з піратством у сомалійських водах борються військові і спецслужби багатьох країн. Аби не бути спійманими, вони відчалюють до берега групами, кожна з яких везе з собою частину викупу. Досягнувши берега і впевнившись, що тут нічого не загрожує, вони передзвонюють іншій групі, яка відпливає з наступною частиною викупу. Така процедура триває години, наприклад, нещодавно супертанкер «Сіріус стар» звільняли 34 години. На «Фаїні» ж, зважаючи на її цінний і громіздкий вантаж, піратів було понад сотня. Однак ще вчора до полудня вони покинули «Фаїну». Усе це відбувалося під наглядом американського військового корабля, який сусідив із «Фаїною» і слідкував, аби пірати не вивантажили на берег зброю.
Як зазначають у секретаріаті Президента, з самого моменту захоплення українські спецслужби намагалися звільнити корабель, а справа постійно була на контролі Президента. «4 лютого у результаті проведення дуже складної та багатоходової операції, здійсненої розвідувальними органами України у взаємодії з іноземними партнерськими спецслужбами, судно було звільнено», — йдеться у повідомленні.
Учора з бранцями зв’язалась Уповноважена з прав людини Верховної Ради України Ніна Карпачова. «Хлопці мають бадьорий настрій та радіють звільненню. Як розповів мені у телефонній розмові другий помічник капітана, наш співвітчизник Олександр Пресуха, вчора пірати навіть випустили екіпаж на верхню палубу та, встановивши «буржуйку», насмажили млинців. Я запитала в Олександра: влаштовуєте прощальну вечерю? Моряк у відповідь лише сміється», — повідомила омбудсман «УМ».
За словами Миколи Маломужа, приблизно о 16.00 за київським часом «Фаїну» покидали останні десятеро піратів. На судно піднялися медики, які надали невідкладну допомогу морякам. Було проведено дозаправку корабля і далі два варіанти: «Або виконувач обов’язків капітана Нікольський зможе завести двигун, або корабель ВМС США відбуксирує «Фаїну» в кенійський порт «Момбаса», — зазначив керівник СЗР. За його словами, шлях до Момбаси займе від чотирьох до шести днів, тож моряків можна чекати наступного тижня.
За словами Ніни Карпачової, родичі заручників надзвичайно раді закінченню епопеї з захопленням судна. «Коли я розмовляла з матір’ю Олександра Пресухи, Зінаїдою Іванівною, та не могла висловити словами своє щастя і не вірила у закінчення своїх мук», — розповідає омбудсман.
Одразу виникли два питання: що буде з моряками і що буде з їхнім вантажем. Речниця Президента Ірина Ванникова, яка передала морякам президентське вітання зі звільненням, зазначила, що «усі члени екіпажу живі й здорові, перебувають на борту «Фаїни», жоден із них не постраждав. Наразі судно під охороною ВМС США готується до переходу в кенійський порт Момбаса, де морякам буде надано первинну медичну та іншу необхідну допомогу. Компетентні відомства України вживають усіх необхідних заходів щодо їх найшвидшого відправлення на Батьківщину, і невдовзі ми зможемо привітати їх на рідній землі».
Відтак 33 танки Т–72, гранатомети, зенітні установки та боєприпаси, які перевозила «Фаїна» і за які, власне, і виторгували пірати такий «куш», благополучно будуть доставлені до свого власника і покупця — Кенії. Нагадаємо, з формальної точки зору — Україна продала Кенії цю зброю і техніку, і на момент захоплення вона належала саме Кенії. Однак коли пірати захопили судно, і наші моряки опинилися фактично заручниками кенійського вантажу, уряд Кенії умив руки і відмовився «співробітничати чи проводити переговори з піратами». Оскільки і корабель був власністю ізраїльської компанії «Ватерлюкс», а йшов під прапором Белізу, Україні йшлося в цьому випадку лише про своїх громадян, проте виходить, руками нашої країни і компанії–судновласника Кенія відбила собі свою зброю.
Як спрацювали спецслужби
Як повідомили в секретаріаті Президента, звільненню «Фаїни» передувала складна багатоходова операція українських спецслужб, спільно з закордонними колегами. Голова Служби зовнішньої розвідки України (СЗР) Микола Маломуж учора розповів журналістам, що одразу після захоплення Віктор Ющенко дав доручення СЗР, СБУ, Головному управлінню розвідки Міноборони та іншим спецслужбам вжити всіх заходів, аби звільнити заручників. Силовий варіант відкинули одразу. «Світовий досвід показує, що такі заходи зазвичай тягнуть за собою людські втрати як серед заручників, так і серед бійців спецпідрозділів, які намагаються їх звільнити», — каже пан Маломуж. Тому вирішили всіляко допомагати судновласникові в переговорах, а саме – «уламати» піратів на якнайнижчу суму викупу. Ті хотіли 35 мільйонів доларів, потім 20 мільйонів, але ніяк не менше. Українські розвідники порекомендували судновласникові англійську юридичну фірму, яка мала досвід таких переговорів і могла добитися більшого, а самі взялися працювати безпосередньо з піратами і пов’язаними з ними людьми.
«З ними було проведено дуже глибоку роботу із застосуванням специфічних методів, — натякнув керівник української розвідки. — Було задіяно закордонну агентуру». За його словами, за час переговорів лише в Сомалі «опрацювали» понад 1280 осіб, причетних до піратського промислу. «Деяких із них було вбито, це не ми зробили, це сталося в результаті кримінальних розборок, що виникли», — сказав Микола Маломуж.
Довелося попрацювати також і з «бізнесменами» в Європі та США, які намагаються керувати піратським бізнесом і отримувати з нього дивіденди.
Під час переговорів на чужому горі намагалися нагріти руки 28 посередницьких структур і безліч окремих посредників, які тисли на піратів.
Українські спецслужби також використовували свої зв’язки, аби налагодити постачання на «Фаїну» продовольства, води та пального, розповів Маломуж.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
