«Грогнемо» чаю з коньяком

Уперше паруюче вино — гржанець — я пила на морозі на площі Ринок у Кракові. Прожектори підсвічували шпилі Маріацького костелу, ноги «гули» від безкінечного ходіння, а руки зігрівала тепла чашка. Замовляли напій — не задля спиртових градусів, а щоб довше протриматися серед краси старовинного міста — просто на вулиці в будиночку–ятці. Відтоді, коли насуваються холоди, я згадую про тепло гарячих коктейлів. Зима, нарешті, скоро закінчиться. Але часу залишилося вдосталь, щоб іще хоч раз побалувати себе глінтвейном, пуншем чи грогом на власній кухні.

Щоб не відлякувати прибічників здорового способу життя, розпочнемо з морського грогу. Можливо, кулінарія не знала б про цей напій, якби ще у ХVІ столітті авантюрист, пірат і за сумісництвом віце–адмірал англійського флоту Френсіс Дрейк не вирішив брати на кораблі значні запаси рому — щоб матросам «вливати» хоробрість під час морських баталій. І треба було ще два століття, щоб командуючий Королівським флотом Британії Едвард Верноє наказав розбавляти міцний напій... чаєм. Моряки відразу, зрозуміло, були не у захваті від нововведення Старого Грога (скорочення від слова «грогер» — непромокаючий плащ, з яким не розлучався командир). І на той час дивакувату суміш назвали грогом.

Нинішній найпростіший рецепт раніше винятково морського коктейлю на компанію до десяти осіб такий: 1 л міцного чаю, пляшка (750 мл) червоного столового вина, кориця і гвоздика, 100 г цукру. Хоча за правилами, звичайно, має бути ром, грамів так 300—400. Ось варіант «Спортивного грогу»: стільки ж чаю і вина зі спеціями та цукром, як і в попередньому рецепті, плюс 100 г коньяку, ще лимонний сік з одного лимона і трохи меленого мускатного горіха. «Дорожній грог» передбачає змішування рівних частин червоного і білого столового вина. Якщо з компанією не складається, а з холоду хочеться зігрітися, то можна нашвидкуруч «грогнути» чаю з коньяком (на чашку — 20–30 г) і лимоном. (Щоб не розчаруватися миттєвим випаровуванням спирту, за законами хімії, спочатку у чашку варто влити коньяк, а вже у нього — настояний чай із розчиненим медом).

Найпопулярнішим серед гарячих коктейлів вважається глінтвейн (у перекладі з німецької «палаюче вино»). У сучасній Європі це обов’язковий атрибут новорічно–різдвяних свят. Його п’ють удома, пригощають ним гостей, замовляють у ресторанах і у вуличних ятках. Але вишуканим смаком підігрітого вина зі спеціями римський гурман Агіциус захоплювався ще у І столітті. Рецепт класичного глінтвейну простий: 150 мл червоного сухого вина, 30 г меду, кілька шматків яблука й апельсина, гвоздика і кориця (краще дві гілочки та одну паличку, хоча можна взяти і порошкоподібні). Усе це потрібно змішати у ковшику чи турці і підігрівати на невеликому вогні, помішуючи — щоб мед не прилип до дна і повністю розчинився. Глінтвейн розливають із фруктами і спеціями у спеціальні керамічні склянки або у товстостінні скляні — щоб і тепло зберігалося довше, і тримати було зручніше. А є ще такі спеціальні керамічні підставки–«будиночки», де всередині можна запалювати свічку, а зверху ставити керамічну ємкість із глінтвейном — романтично і функціонально.

Глінтвейн можна готувати з сухого, напівсолодкого і напівсухого вина. Можна змішувати відвари трав із вином. Інколи до столових додають кріплені — кагор чи портвейн. Словом, фантазії не обмежуються. Хоча є два правила, яких потрібно дотримуватися завжди. По–перше, вино не повинно закипати, а то отримаєте замість глінтвейну компот. По–друге, гарячий коктейль треба випивати, допоки не прохолов, повторне підігрівання неприпустиме. До речі, якщо хтось вважає, що для приготування глінтвейну можна взяти поганеньке вино, а фруктами–спеціями утворити шедевр, — не витрачайте, куме, сили.

Крім алкоголю, у гарячих коктейлях обов’язкова присутність цитрусових, у яких вдосталь пахучих ефірних масел, вітамінів і кислинки — усього, що утворює гармонійний смак. Важливо, щоб у коктейлях були правильні пропорції соку лимона і цукру (меду) — 25–30 мл кислого інгредієнту і 40 мл солодкого сиропу.

Ще один гарячий коктейль — пунш. За однією з версій, батьківщиною цього напою була Індія і назва його походить від староіндійського слова, що у перекладі означає «п’ять». Як не важко здогадатися, це ідентифікація за числом компонентів. Є ще припущення, що пунш родом із Ямайки, а в Європу він прийшов через англійців після того, як вони завоювали острів. Як би там не було, якщо є бажання приготувати пунш, потрібно взяти шість–сім суниць (можна заморожені), додати 40 мл суничного сиропу чи варення, 50 мл світлого рому (можна коньяку), 15 мл лимонного соку, приправити все це гвоздикою і чорним меленим перцем. А насамкінець залити суміш 150 г окропу. Перемішати, дати постояти кілька хвилин. Такий класичний рецепт. Народні ж умільці компонують усе, що є під рукою. Приміром, є «Суздальський пунш» із горілкою. Але справжні гурмани ніколи не будуть додавати у гарячі коктейлі цей вид спиртного, оскільки він при нагріванні набуває неприємного запаху. Взагалі, пунш, глінтвейн чи грог п’ють, як правило, по одній склянці — щоб по тілу розлилось тепло. І щоб застудні бактерії поганяти.

ДО РЕЧІ

І пиво подають гарячим

Львівські пивовари нещодавно презентували два рецепти гарячого пива. Щоб приготувати «Новорічний «Портер», потрібно взяти півлітра напою, дві ложки меду, половинку лимона. Пиво нагрівати з медом, допоки не розчиниться, вичавити сік з лимона і нагрівати десь до 70 градусів. Розлити найкраще у склянки із зацукрованим краєм.

«Різдвяний «Портер» — це той самий об’єм пива, 50 г цукру, один жовток, одна паличка гвоздики, трохи кориці. Спочатку підігрівають пиво з корицею. Проціджують. Розтирають жовток із цукром. Поступово додають пиво. Нагрівають безперервно помішуючи, допоки не утвориться піна. Ні в якому разі не кип’ятити. Пити гарячим. Можна за основу брати чорне пиво.