Так звана «українська влада» на чолі з Леонідом Кучмою полюбляє, як і в роки своєї молодості, відзначати «визволення» від німецьких окупантів українських міст і сіл Червоною армією. Якщо поглянути на Європу, то там таких дат уже давно не святкують, а вшановують лише своїх героїв, а не окупантів. Саме українських, а не чужих героїв вшанували на Рівненщині.
На фасаді вокзального будинку залізничної станції «Костопіль» золотом засвітилася меморіальна дошка на честь визволення містечка від московсько-більшовицької навали козаками армії Української Народної Республіки в лютому 1919 року. Пам'ятну дошку воякам армії УНР, які загинули під час визволення Костополя 85 років тому, споруджено коштом Рівненської обласної організації Української народної партії за підтримки міського голови Костополя п.Денисюка і в урочистій обстановці відкрито та освячено митрополитом Рівненським та Острозьким Київського патріархату Даниїлом. В урочистостях взяли участь народні депутати із фракції «Наша Україна» Василь Червоній та Юрій Ширко.
Про Костопільсько-Сарненську операцію армії УНР, що була однією з найвизначніших військових офензив періоду визвольних змагань Української Народної Республіки, українцям достеменно стає відомо лише тепер. У результаті цієї операції червоним військам було завдано нищівного удару.
Відомо, що в лавах армії УНР боролися за визволення України видатні українські поети Володимир Сосюра і Павло Тичина. Зокрема, в одному з творів Сосюри є рядки: «Бій відлунав... / Жовто-сині знамена / Затріпотіли на станції знов...» Можливо, цей твір присвячений бою за Костопіль чи Сарни?
...Лютий 1919 року був одним iз найдраматичніших періодів в історії молодої Української держави — уряд та військо після жорстоких боїв під тиском переважаючих сил більшовиків змушені були залишити Київ. Тимчасовою столицею держави стало Рівне, куди разом з урядом прибув голова Директорії та головний отаман військ УНР Симон Петлюра. У Рівному почала виходити урядова газета «Самостійна Україна». Місто стало також осідком штабу Північної групи українських військ, головнокомандувачем якими був призначений 44-річний генерал-хорунжий Олександр Греків. Саме цей талановитий воєначальник розробив і втілив у життя план контрнаступу.
Після мобілізації і короткого переформування Північна група армії УНР завдала свій перший рішучий удар на так званому Сарненському напрямку. Починаючи з 17 лютого, її частини почали запеклі бої з більшовиками в районі Олександрії, які завершилися визволенням селища та залізничної станції. Розвиваючи успішний наступ на північ Рівненщини, 20—21 лютого підрозділи війська УНР вийшли до великої залізничної станції та міста Костопіль і розпочали вирішальні бої за їх визволення. Після запеклого дводенного бою петлюрівські війська тимчасово відступили, та невдовзі, підтягнувши з Рівного і з локомотивного депо станції Здолбунів бронепотяги, 24 лютого о 5-й годині ранку поновили наступ по всьому фронту. А вже об 11-й годині надійшла радісна звістка — більшовицькі полчища зазнали нищівного розгрому. У результаті бою за Костопіль було взято в полон 2125 більшовиків та здобуто велику кількість трофеїв: 21 вагон зброї та різної амуніції, 30 гармат, 70 кулеметів, 64 вагони продовольства, фуражу, коней і навіть один червоний бронепотяг. Більшовики також втратили свого відомого командира, колишнього полковника царської армії та запеклого російського шовініста, комдива 22-ї дивізії РККА Шестов'ятова, 50 інших червоних командирів та комісарів, 400 червоногвардійців. Надалі, розвиваючи наступ, українські війська звільнили Березне, Немовичі, Моквин і здобули вкрай важливий стратегічний залізничний вузол Сарни...
У ті часи це був неоціненний подвиг українських військовиків, адже ленінські наймити вже святкували перемогу й навіть складали частівки на кшталт: «У вагоні Дірєкторія, под вагоном — теріторія». Однак радість червоних виявилася передчасною — козаки армії УНР довели, як «гостинно» зустрічає загарбників українська земля. Приклад цієї звитяги українських лицарів пізніше надихав до боротьби вояків Української повстанської армії, чиї основні сили у 1941—1945 роках зосереджувалися саме тут, на рівненському Поліссі. І тепер надихає вже нинішнє покоління українців до оборони власного права бути господарями на своїй землі. Саме тому до відзначення 85-й річниці визволення міста від більшовиків армією УНР костопільчани поставилися з особливою увагою.
Після служби Божої у місцевому храмі УПЦ КП до братської могили 29 лицарів української армії, які спочивають біля Свято-Олександро-Невського храму, рушив хресний хід. До нього долучилися також патріоти з Рівного, Березного та навколишніх сіл. Панахиду над братською могилою визволителів Костополя разом зі священиками відслужив митрополит Даниїл. Тут принагідно хочеться згадати, що українці споконвічно ховали на церковному подвір'ї тільки найвизначніших людей, тих, кого безмірно поважали. Тож навіть сам факт розташування братської могили козаків УНР на подвір'ї храму свідчить, що костопільчани сприймали за своїх оборонців саме українські, а не більшовицькі війська.
До часу, коли хресний хід дістався залізничної станції, кількість учасників урочистостей подвоїлася, тож на пероні станції і яблуку ніде було впасти. Меморіальну дошку урочисто відкрили міський голова пан Денисюк та народні депутати.
Голова Рівненського обласного представництва блоку «Наша Україна» Василь Червоній наголосив на важливості підготовки до президентських виборів на найвищому рівні. Тільки повністю мобілізувавшись, вклавши у справу спільної перемоги всі зусилля, можна буде розраховувати на таку омріяну перемогу. «Свобода не буває дарованою, — підкреслив Червоній. — Українці у 1919 році добре розуміли: якщо хочеш жити заможно, потрібно захищати свою землю, свої свята, мову, традиції, культуру, церкву. Хіба живуть сьогодні заможно ті держави, які святкують чужі свята, плекають чужу мову і церкву? Навпаки, ті держави, які перестали шанувати комуністичні свята, тобто позбулися свого окупаційного минулого, почали економічно підніматися. А тому поки в нас в Україні буде влада, що замість Покрови нав'язуватиме 23 лютого і 9 травня, ми не будемо ніколи заможною державою».
I в Сарнах, знову ж з ініціативи Української народної партії, відбулися урочистості з нагоди вшанування пам'яті понад чотирьох сотень козаків армії УНР, похованих у двох великих братських могилах. В одній спочивають 245 воїнів, приблизно стільки ж — в іншій. Звитяжці полягли у борні не в один час: частина з них — визволяючи Сарни від більшовицького війська в період 28 лютого—5 березня, інші померли у шпиталях від отриманих у цих боях ран. Тут поховано також загиблих під час більшовицького заколоту в Дубровиці козаків, чиї тіла було перевезено в Сарни, та прах вояків, які боронили місто від червоної навали в червневих боях 1919 року.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
