Мода на каву

28.01.2009

Найкращим знавцем історії львівських кав’ярень є письменник Юрій Винничук. Його книжка «Кнайпи Львова» перевидавалася багато разів українською, а минулого року вийшла і в польському перекладі. Тож слово фахівцю.

— У Львові мода на каву зародилася у ХVІІІ столітті, хоча напій цей був відомий і раніше. Пробував каву і Богдан Хмельницький. Гетьман Пилип Орлик називав її «каффа», автор «Діяріуша» Яків Маркович згадував про напій «кагве». А перша каварня (саме так казали раніше у Львові) в Україні та Речі Посполитій виникла в 1672 році в Кам’янці–Подільському. Був їх там аж цілий десяток, і заснували їх турки. Щойно в 1683 році з’явилася каварня Юрія Кульчицького у Відні, який за свою заслугу від турків отримав усі запаси кави, які були в турецькому обозі. Австрійці подумали, що то паша для верблюдів, і радо віддали зерна підприємливому галичанинові. Таким чином, мода на каву йшла до Львова водночас і зі Сходу, і із Заходу, охопивши спочатку людей заможних, а незабаром і все суспільство. А що справжня кава була не дешева, то бідніші верстви почали її фальшувати, вживаючи палену пшеницю, горох чи навіть жолуді. Цукор теж був дорогий, а тому воліли не кидати його в горнятко, а, тримаючи грудочку між зубами, цідили каву крізь нього.

За свідченням сучасників, серед міщан поширився звичай, згідно з яким, як тільки хто розплющував очі, зараз йому до ліжка несли каву. А все це чинилося за радою лікарів, які вважали, що вставати з ліжка, а тим більше виходити з дому натще — дуже нездорово. Прийнято було пити переважно білу каву з молоком і цукром, чорну подавали на пиятиках. Військові вживали чорну каву зазвичай по обіді, запаливши файку. Каву пили з «філіжанок», а подавали в «імбрику» (кавнику). Обидва слова турецького походження — «фільджан» та «ебрек».

«Золотим віком» львівських каварень було перше десятиліття ХХ століття, коли з’являється велика кількість нових закладів та відбувається реконструкція старих. Довідник 1906 року налічує у Львові 25 каварень, а в 1911–му їх уже 46. Більшість із них мали своє власне, неповторне обличчя і свій стиль, але на початку віку ще вважалися за люксус, який могли собі дозволити не всі. Каварні у ті часи служили радше людям інтересу, приїжджим, сферам вищих урядників, акторам, журналістам. Значну частину завсідників каварень становили емерити (пенсіонери), котрі могли не рахуватися з витратами. Збиралися вони там на «малу чорну» та для читання газет.

З приєднанням Галичини до Польщі Львів змушений був також розпрощатися з віденським часом, перейшовши на варшавський. Австрійський і львівський звичай рано обідати теж зазнав коректив, і обідній час посунувся значно далі.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>