Своє перше «лексичне непорозуміння» у Львові я їла років десять тому. Усі, хто хоча б раз побував у місті Лева, пам’ятають «Світ кави» під стінами «Катедри». Посмакувати львівською кавою вирішила у цьому місці і я. Замовила ще сирники — у моїй, уродженки Чернігівщини, уяві — підсмажені на сковорідці невеличкі кругленькі млинчики з крутого тіста з сиру. Натомість офіціантка принесла інший «смаколик» (так на Галичині називають усе смачне, особливо солодке) — шмат пирога: вишуканого, смачнючого і ще дієтичнішого, ніж для мене звичні сирники. Бо про присутність борошна у ньому я тільки здогадувалася.
Підгледіти цікаві львівські рецепти, послухати про страви, які нині спробуєш лише у не надто молодих файних господинь, допомагають безліч ресторанів, кафе і кав’ярень, а ще — посиденьки у родичів і знайомих на кухні.

Найкращим знавцем історії львівських кав’ярень є письменник Юрій Винничук. Його книжка «Кнайпи Львова» перевидавалася багато разів українською, а минулого року вийшла і в польському перекладі. Тож слово фахівцю.