Після всіх бравурних звітів та амбіційних планів, озвучених українськими військовими наприкінці минулого року, прийшов холодний душ під назвою «Держбюджет–2009». Армії всі обіцяли, але ніхто не дав. Із грошей, виділених на забезпечення оборони країни на цей рік, не тільки неможливо профінансувати переозброєння і перехід на професійну основу, цих коштів не вистачить навіть на виживання для солдатів та офіцерів. Порівняно з минулим роком, фінансування урізали усім силовим структурам, окрім МВС та Внутрішніх Військ: уряд і парламентарії вочевидь віддають перевагу «попасичам» народу, а не його оборонцям. Останнім, можливо, незабаром узагалі доведеться голодувати: чутки, які надходили з різних військових частин, таки підтверджуються — особовому складу ЗСУ виплачують лише половину зарплати. І скільки це триватиме — невідомо.

Народ, який не хоче годувати свою армію, годуватиме чужу — цю відому істину нещодавно нагадав Президент України Віктор Ющенко у своєму виступі з нагоди Дня Збройних сил України. І закликав: «Ми все повинні віддати армії, тому що армія відплатить нам нашою безпекою, нашим спокоєм, нашим місцем у світі». Повністю підтримую цей заклик Президента України. Та що ж ми маємо на сьогодні?! У нинішніх Збройних силах проблем дуже багато. Я ж зосереджуся на одній із них: відомо ж бо, що, окрім хліба насущного, є ще й хліб духовний. І якщо з харчуванням у ЗСУ нині ще якось проблема вирішується, то з хлібом духовним... Основним носієм його у ЗСУ є військова преса. З нею у нас і до того було не густо — один журнал «Військо України» та ще газета «Народна армія», а в Севастополі виходить газета «Флот України». Та схоже на те, що скоро і цих видань не стане.