Посилаючись на факт «румунського періоду» в українській історії, Бухарест намагається прибрати до рук чернівецьку нерухомість, збудовану під час окупації Північної Буковини, що тривала до 1940 року. Це питання порушувалося під час нещодавнього візиту Надзвичайного і Повноважного Посла Румунії в Україні Олександру Корня до Чернівців. За словами пана Корня, котрий в Україні артикулює точку зору офіційного Бухареста, всі будівлі, зведені в роки румунського панування, повинні повернутися до «законного» власника, тобто того, хто їх збудував. За такою логікою можна роздати всі полінаціональні Чернівці: деякі «хаузи» — нащадкам німецьких резидентів, прибуткові будинки єврейських поселенців — відповідно, дітям Ізраїлю, дещицю — тим самим румунам. Тоді виникає питання: куди подіти людей з їхніх помешкань, а установи — з офісів, адже більшість будівель у Чернівцях сьогодні знаходяться у приватній власності, резонно зазначив міський голова Микола Федорук, а «ласий» Будинок офіцерів, на який претендує румунська громада, взагалі належить Міністерству оборони України. На цю безпрецедентну вимогу румунської сторони пан Федорук знайшов дійсно дипломатичну відповідь. Мовляв, влада з повагою ставиться до бажань будь-якої громади і до румунської, що є найчисельнішою, зокрема. Тому свідчить функціонування 86 румунських шкіл (для порівняння — в Румунії діє одна українська школа, і то лише з окремими класами), в університеті відкрито кафедру румунської мови й літератури, виходять три газети, румунською також мовлять мiсцевi радіо і телебачення.
Але при такій багатій палітрі міжнаціональної співпраці запас майнових претензій у румунського дипкорпусу не вичерпався. Кілька років у Чернівцях діє Генеральне консульство Румунії. «Це прекрасне приміщення, що знаходиться в центрі міста, нещодавно відремонтоване, — розповіла в коментарі «УМ» прес-секретар чернівецької мерії Ірина Вишневська. — Проте румунські дипломати бажають переїхати до нового приміщення, мотивуючи це тим, що з першого липня між країнами буде встановлено візовий режим, через що збільшиться потік подавачів документів, та й обсяг роботи загалом зросте». Бажане консульство бачиться румунам двоповерховим будинком з двома різними входами, паркiнгом для автомобілів. У дипломатичній течці пана Корня було ще декілька вимог, суть яких зводилaся до забезпечення комфортних умов для учасників марудного процесу видачі віз. На жаль, усі надані міською владою варіанти не задовольнили вибагливих румун. А більше запропонувати нічого, позаяк у комунальній власності міста залишилося не так уже й багато будівель, зізнався Микола Федорук. І запропонував вихід — наслідувати приклад українського консульства в Сучаві, котре за власні кошти (тобто українські бюджетні 65 тисяч доларів) викупило і відремонтувало приміщення для своїх потреб.