«Гута Ченстохова»: грози, погрози, прогнози

      Реакція офіційного Києва на некрасиве відсторонення поляками Індустріального союзу Донбасу від приватизації металургійного комбінату «Гута Ченстохова» таки змусила Варшаву задуматися. Так, за повідомленням впливової «Газети Виборчої», польський прем'єр Лєшек Міллер у понедiлок звернувся до міністра держмайна Збігнєва Канєвського з проханням представити всю інформацію щодо процедури приватизації «Гути», аби переконатися, чи справді все відбувалося згідно з правилами. Спонукою до такого вищого «держконтролю» стала суботня телефонна розмова українського та польського прем'єр-мінiстрів, яка відбулася з ініціативи Віктора Януковича і суть та тональність якої неважко уявити. Українці потужно образилися, причому не тільки донецькі українці.

      Водночас амбасада України в Республіці Польща подала ноту протесту польському МЗС із проханням роз'яснити ситуацію навколо визначення переможця тендеру з приватизації «Гути Ченстохової». Зокрема, передає УНІАН, посольство попросило роз'яснити, на яких умовах і на підставі яких правових норм індійсько-британський концерн LNM отримав можливість внести другу конкурсну пропозицію, а також чому в умовах конкурсу не було жодної інформації про обмеження промислових потужностей польської металургії з боку Євросоюзу. Відповісти на ці запитання Варшаві буде складно, позаяк чесна відповідь тільки продемонструє нечесність гри польського уряду стосовно української компанії.

      Натомість уряду на перше питання відповідає неспростована інформація польського ділового щотижневика «Пульс Бізнесу», згідно з якою LNM в обхід конкурсу і, вже знаючи пропозиції своїх донецьких конкурентів, представила віце-прем'єрові Єжі Гауснеру другу оферту. Видання цитує слова представника індійсько-британського концерну: «Наша пропозиція могла бути незрозумілою урядові, тому ми хотіли запропонувати фінансові умови, що дорівнюють позиції конкурента». Ще б пак: LNM не знав, що ІСД «банкує» і готовий купити збанкрутілий металургійний комбінат за більш, ніж удвічі більші кошти, ніж пропоновані індійцями, і понад те пропонує значно привабливіший соціальний пакет.

      Стосовно другого з вищезгаданих питань, поляки теж «попалися». М'яко кажучи, помилковість заяви міністра держмайна Польщі пана Канєвського про те, що оферта ІСД суперечить положенням Договору про приєднання Польщі до ЄС (мовляв, договір цей забороняє збільшувати виробничі потужності, за винятками, узгодженими у програмі реструктуризації польської металургії до 2006 року), легко спростовується завдяки перегляду означеної програми. Як свідчить перший заступник міністра закордонних справ України Олександр Чалий у недавньому інтерв'ю радіо «Свобода»: «Ми уважно вивчили відповідну програму ... Те, що ми в ній прочитали, і ті консультації, які ми отримали у Брюсселі і у Варшаві — від польських юристів, — показують, що «Гута Ченстохова» якраз і не була у списку тих підприємств, відносно яких треба обмежувати потужності, і цей комбінат якраз і не отримує дотації на реструктуризацію». Звісно, що після такого викриття панові Канєвському доведеться у сірка очi позичати, причому під шалені проценти.

      Результат: захищаючись від несправедливості свого «адвоката» в Європі, Україна змушена скаржитися і шукати правди у самих інституціях ЄС. «Польська аргументація на сьогодні нас не влаштовує, але ми думаємо, що в результаті подальших консультацій ми шукатимемо рішення, — сказав Олександр Чалий в ефірі радіо «Свобода». — І ми вже звернулися за певними роз'ясненнями до ЄС».

      Поки зовнішньополітичне відомство тихою дипломатичною сапою акуратно винищує бур'яни на грядці цього скандалу, Прем'єр-міністр, вочевидь запалений почуттями донецького земляцтва, врізав Польщі несподіваного копняка. Перебуваючи минулої п'ятниці в Запоріжжі, Віктор Янукович заявив у такому дусі: мовляв, навіщо нам такі «провідники» в ЄС, ось уже Угорщина запропонувала Україні представляти наші інтереси в Євросоюзі натомість Польщі.

      Заява голови уряду викликала живий інтерес, але досі не знайшла логічного пояснення. Річ у тім, що так зване представлення інтересів України в ЄС — поняття винятково добровільне, так би мовити, метафізичне. Воно базується на рівні «джентльменських домовленостей», політичних потреб як України, так і Польщі, воно є частиною донедавна так плеканого нами поняття «українсько-польське стратегічне партнерство». «Звісно, ніякого інституційного характеру це поняття під собою не має», — каже прес-аташе амбасади РП в Україні Ярослав Рибак, дещо здивований змістом заяви нашого Прем'єра. Спантеличені нею і в угорському посольстві в Києві, де теж не можуть пояснити суть і рівень буцімто запропонованих Будапештом пропозицій лобіювати інтереси України в ЄС. «Ми нічого подібного не чули, та будемо знову телефонувати до Будапешта, розпитувати, що це означає», — сказали «УМ» в амбасаді Угорщини, наполягаючи делікатно на тому, що їхня країна готова і навіть дуже рада підтримувати нашу на шляху до євроспільноти, але «ніяк не натомість Польщі, а разом iз Польщею». Словом, Віктор Янукович ледь не зіштовхнув лобами поляків та угорців. Другі сьогодні виглядають милішими, хоча б тому, минулоріч не виштовхали ІСД iз тендеру з приватизації металургійного комбінату Dunaferr. Пояснити «зміну партнерів» не зміг, ясна річ, і міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, який позавчора на запитання «УМ» красиво відповів, що, треба тільки радіти тому, що маємо чимало міжнародних партнерів, які хочуть якнайшвидше бачити Україну в європейському співтоваристві.

      Узи стратегічного партнерства рвати не збираються ні Київ, ні Варшава, хоч вони суттєво послабшали. Історія з ІСД стала як свіжий вітер для витверезіння. На те, щоб уберегти здоровий дух партнерства, залишається трохи менше місяця — до 30 березня. Саме до цього дня польське міністерство держмайна обіцяє назвати остаточно ім'я переможця тендеру з приватизації «Гути Ченстохової». Саме в цей день у Києві чекають президента Олександра Кваснєвського, який урочисто відкриє в Оперному театрі Рік Польщі в Україні. І якщо ритуальний візит до Чернечої гори і уклін могилі Шевченка в будь-якому разі стане символічним, то чи не зазнає змін запланований візит польського президента в Донецьк, якщо Варшава таки «кине» Індустріальний союз Донбасу в підбитті підсумків некрасивої приватизаційної історії? У будь-якому разі, без позитивного результату на користь несправедливо скривдженого ІСД відкриття Року Польщі гірчитиме і суттєво знеціняться ті колосальні зусилля, вкладені у підготовку велетенської амбітної програми цього символічного Року в Україні.