Тадеуш Мазовецький, легендарний пенсіонер.
Ми зустрілися з Тадеушем Мазовецьким у Гданську під час нещодавнього святкування 25–ї річниці присудження Леху Валенсі Нобелівської премії миру. Привітати екс–президента країни і лідера «Солідарності» до революційної столиці Польщі приїхало безліч гостей: колишній президент ПАР Фредерик де Клерк, котрий зламав систему апартеїду, духовний провідник тибетців Далай–лама й увесь політичний бомонд Польщі. Обійняти вічного революціонера прибув навіть французький президент Ніколя Саркозі. Не приїхав вітати Валенсу лише президент Польщі Лех Качинський — у них із ювіляром досі зберігаються неприязні стосунки.
Попри поважний вік, легендарний прем’єр Тадуеш Мазовецький зберіг і ясність формулювань, і чіткість переконань, усіляко уникаючи двозначності чи можливості заради «красного слівця» когось образити. І хоч основною фігурою на урочистостях був Валенса, не меншу повагу викликав інтелектуальний двигун польських реформ 90–х років — Мазовецький. Адже йому вдалося перевести революційні зміни у мирний спосіб. Польща від того лише виграла. Хоча за це Мазовецькому вповні дісталося від польських радикалів.
— Чим для революційної Польщі стало вручення Валенсі Нобелівської премії двадцять п’ять років тому? Зрештою, навіть не йому особисто, адже він тоді був ув’язнений і премію отримала його дружина?
— Двадцять п’ять років тому присудження Нобелівської премії за мир Валенсі, а через нього фактично і «Солідарності», стало величезною подією для нас, людей, що були змушені діяти нелегально. Це стало символом і підтримкою, адже Валенса, згідно з тогочасною ієрархією ПНР був, як тоді писалося, приватною особою.
Призначення цієї нагороди Валенсі — і в такий спосіб «іншій» Польщі — важко переоцінити. І нагадування зараз про це є важливою справою.
— Але зараз у вашій країні дещо призабули роль «Солідарності». І польські політики не поспішають шукати порозуміння.
— У Європі дуже часто згадують повалення Берлінського муру, але оминають той факт, що тогочасні події у Німеччині були значною мірою зумовлені подіями у Польщі. Коли постав мій уряд, це був єдиний у той час у Варшавському блоці уряд, який очолював некомуніст. Тоді ніхто не знав, як будуть розвиватися події і в який спосіб вдасться розв’язати ситуацію. Наступного року виповнюється три важливих річниці — засідання «круглого столу», завдяки якому влада в Польщі почала переходити від комуністів до опозиції; перші демократичні вибори 4 червня і згодом створення першого некомуністичного уряду. Чесне згадування справді важливе і потрібне. Тим більше що у нинішній Польщі є люди, котрі намагаються деформувати образ тих подій і справжні перемоги перетворити на поразку. Це відверта неправда. Але це внутрішній момент польської політики. А от для зовнішнього світу це нагадування про роль, яку свого часу відіграла Польща в поваленні комунізму. Це нагадування і про вартості, які асоціюються зі словом «Солідарність», і про дух свободи.
— Чи відбулась у вас особисто переоцінка тих подій, зокрема щодо м’якого, нереволюційного переходу влади від комуністів до опозиції?
— Переоцінки не маю. Тоді «Солідарність» ударила у найслабше місце комунізму. «Солідарність» творилась як незалежні профспілки, а тогочасна комуністична система хвалилась, що є «державою робочого класу». Польські ж робітники вважали, що це була держава компартійної бюрократії. І тому боротьба «Солідарності» була вкрай важливою. Якщо говорити про інші події того часу, то я, наприклад, не маю певності в доцільності запровадження воєнного стану Ярузельським. Утім подібні суперечки точитимуться завжди. В історії відбуваються речі, які важко спрогнозувати, адже історія базується на доконаних фактах. Зараз важко говорити, чи загрожувала Польщі військова інтервенція СРСР і чи необхідним був воєнний стан.
— Як ви оцінюєте нинішню політичну шарпанину в Польщі, котру інколи навіть неможливо назвати боротьбою? Чому нинішні польські еліти не можуть знайти компромісу?
— Трансформація Польщі далеко не всім полякам принесла користь. І свого часу постала партія, котра прагнула на цьому робити політику.
— Тобто ви маєте на увазі партію братів Качинських «Право і справедливість»?
— Так, ідеться про «ПіС». Ця партія часом пропонує тезу — більшість подій 80—90–х років не пішла на користь Польщі. Я це оцінюю вкрай критично, оскільки тут є спроба апелювати не до найліпших, а до найгірших людських рис. Такі балачки призводять лишень до роз’єднання суспільства , коли спільне благо народу вже мало пам’ятають.
— Чи можливий вихід із цього політичного глухого кута?
— У демократії вихід лише у виборах. Але досі близько двадцяти відсотків поляків партію Качинських підтримують. Тож напевно спочатку має змінитись політична оцінка самих людей.
— Чому не склались ваші стосунки з президентом Валенсою? Була боротьба за владу?
— Знаєте, спочатку мої стосунки як прем’єра складалися цілком добре. Валенса допомагав протистояти тим, хто опирався реформам. Але потім стосунки почали псуватись. Люди з оточення Валенси вважали, що я борюся за владу, хоча це було не так. Як на мене, насправді тоді йшлося про те, аби знайти Валенсі місце в новій організації держави.
— Чи Леху Валенсі варто вертатись до великої польської політики? І чому він цього не робить?
— Він уже кілька разів хотів повернутись у політику, створити партію. Але я б йому цього не радив. Адже, як на мене, до Валенси, котрий підіймається над буденною політикою і висловлюється на тему справді істотних речей, люди дослухаються більше. Коли ж Валенса розмінюється на дріб’язки політики буденної, його порад не шукають.
— Чи існують зараз дух і цінності «Солідарності», адже колись саме ці профспілки творили нову, некомуністичну Центральну Європу?
— Вона вже не є потужним громадським рухом, як колись. Але дух «Солідарності» лишився як цінність сам по собі. Це цінність для всіх поляків, безвідносно до різниць у політичних поглядах.
Тадеуш Мазовецький
Народився 18 квітня 1927 року. Один із легендарних творців «нової Польщі», перший демократичний прем’єр у 1989—90 роках, депутат Сейму в 1991—2001–му.
Був в опозиції після кривавого придушення польського повстання у грудні 1970 року, вимагаючи покарання винних у пролитті крові. У серпні 1980–го активно долучився до всепольського руху на підтримку бунтівних робітників гданської верфі. З 1981 року — головний редактор тижневика «Солідарність». У 1981 році був заарештований. На волю вийшов наприкінці 1982–го. Допомагав опальному Леху Валенсі як голові гданського страйккому. Згодом був одним з організаторів мирної передачі влади від комуністів до опозиції на переговорах так званого «круглого столу». Завдяки цим домовленостям 4 червня 1989 року відбулися перші демократичні вибори в Польщі.
У вересні 1989 року очолив уряд, котрий провів більшість фундаментальних реформ, включно з економічними, спільно з Лешеком Бальцеровичем запровадивши ринкові та приватизаційні механізми і призупинивши гіперінфляцію.
До відставки уряду Мазовецького спричинив конфлікт із Лехом Валенсою, внаслідок якого розпався єдиний фронт «Солідарності». Співзасновник Демократичної партії, котра намагалась сполучити Польщу лібералів та «Солідарності».
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
