Залюднено? Ні, синку, це фантастика

222 знімальні дні, 36,5 млн. доларів, 4 роки роботи у поті і крові над сценарієм, симпатичні актори і провідний режисер Федір Бондарчук — а бажання вийти з кінотеатру під час перегляду першого в російській історії фільму в жанрі science–fiction action (наукова фантастика) «Залюднений острів» виникає кожні 10 хвилин.

Із фантастикою — нема бар’єрів

У кінотеатрі «Україна» квитків на сеанс фільму «Залюднений острів» не продавали. Весь київський бомонд проходив по запрошеннях, пив шампанське і теревенив про Стругацьких, чий культовий роман екранізував Федір Бондарчук. Ну і, в контексті події, хвалилися, хто що останнім часом прочитав із фантастики.

Петро Порошенко прийшов зі своїм сином та дружиною у першу чергу не як політик, а, як відрекомендувався, інтелігентна людина. Каже, що в юності фантастиці приділив достатньо багато часу, в тому числі і Стругацьким. «Це відповідний стиль існування. Ти не маєш бар’єрів, для тебе немає нічого нездійсненного, і коли формуєш завдання перед собою — з фантастикою для тебе все можливе. На жаль, «Обитаемого острова» в дитинстві я не читав, але зізнаюся, що коли почув про екранізацію цього роману, то до прем’єри фільму прочитав цю книжку».

Усміхнена Ольга Герасим’юк ще за годину до показу прийшла привітати знімальну команду. «Я з дитинства люблю фентезі, — зізналась Ольга. — Сьогодні прийшла на Роднянського, потім на Стругацьких, і вже потім — на Бондарчука. Саме в такому порядку».

«Мене сюди буквально привели за руки двоє людей. Це — сценаристи Марина та Сергій Дяченки. Вони за чаєм і домашніми тістечками багато розповідали про цю картину. Цікаво тепер подивитися, як історія трансформувалася в кінострічку саме з технічної точки зору. Цікавить не режисура і не гра акторів. Серед фентезі це, мабуть, найдорожче у світі кіно. Тому й прийшла. А роман Стругацьких не читала та суть знаю. З моїми дикими танцями руки до книжки не доходять», — кокетує Руслана.

Подолали снігові перешкоди і при­йшли без запізнення також Нестор Шуфрич із милою пасією, Богдан Ступка, Роман Балаян, Алла Мазур, Ірина Гера­щенко, Анна Безулик, Ігор Кондратюк, Олек­сій Дівеєв–Церковний, Влад Ряшин.

За хвилину до Саракш

Минуло майже 40 років від часу написання братами Стругацькими роману «Обитаемый остров», а цей твір досі є улюбленим для тих, хто надає перевагу інтелектуальному чтиву.

Федір Бондарчук вважає, що фільм для читачів теж стане улюбленим. Він прилетів до Києва зі зламаною рукою. Минулого тижня на сходах спіткнувся, впав і травмувався. Лікарі радили після операції побути в клініці, але режисер не зміг пропустити першої прем’єри свого фільму. «Для мене дуже важливо представляти «Залюднений острів» у Києві. Це моє рідне місто і тут найкращі глядачі моєї «9 роти». Сподіваюся, «Залюднений острів» вам так само сподобається», — каже Бондарчук.

У Росії прем’єра відбудеться 29 грудня, а українські глядачі зможуть побачити фільм у кінотеатрах з 1 січня. Це лише перша частина. «Сподіваюся, зустрінемось через 3 місяці на прем’єрі другого фільму «Залюднений острів», — закінчив презентацію Бондарчук.

Ати–бати йшли заселяти

Як слушно зауважив режисер, він робив фільм не так для шанувальників творчості Стругацьких, як для 16–річних і прогресивних. «Я знаю, що половині у цьому залі «Залюднений острів» може не сподобатися, але ті, кому сподобається — не мовчіть. Від вас залежить, скільки молоді буде сидіти тут завтра. Тим більше, що у кінотеатр ходять саме вони».

Якщо дивитися «Залюднений острів» удома на DVD, то, мабуть, постійно хотілося б натискати на паузу та йти на кухню за канапками. Почерк Бондарчука впізнається відразу. Дорогущі спецефекти, симпатичні й щирі герої, їхні ненав’язливі й відверті діалоги, перипетії між світами справді фантастичні. Це вже не пострадянське кіно. Його можна прирівняти до світової фантастики. Але… Любов режисера до війни, солдатів, марширувань, тупих вигуків і одного–двох толкових людей у безглуздій метушні відразу нагадує розбавлену фантастикою «9 роту».

Федір Бондарчук у «Залюдненому острові» теж не залишився поза кадром. Для себе він підібрав роль одного з керівників планети на прізвисько Розумник. Замість лисини — шевелюра, гламурні вазочки, колбочки, пірамідки на робочому столі, довгий розшитий камінням халат, шикарна ванна з пелюстками троянд. Така собі паїнька під крилом непередбачуваного та озлобленого татуся, хоча саме від його мізків залежить, у що вірить народ, скільки людей хочуть учинити суїцид, а скільки живуть собі спокійно.

Але глядача не сенс війни приваблюватиме і не те, якими ми можемо стати через 40 років. А швидше безмежно голубі очі й білосніжна усмішка Максима (Василя Степанова), чарівність Ради (Юлії Снігур) та нехай і фантастична, але така зворушлива історія їхнього кохання.

ПРЯМА МОВА

Кінокритик, головний редактор кінопорталу «Кіноколо» Володимир Войтенко:

«Я б на цей фільм не пішов. Вийшло так собі. Не вистачає емоційності, занадто холодний. За сценарієм персонажам треба було б співчувати. У фільмі цього немає. Не знаю, як цей явний недолік відіб’ється на глядачеві. Дистриб’ютори для прокату підібрали найкращий час. Канікули, холодно, нема куди піти. Хіба що в кіно. Фільм технологічно зроблений на четвірку. Зарахувати його можна, коли зароблять більше грошей, ніж витратили. А це чимала сума — 100 мільйонів. Про прокат у світі ніхто не каже. Туди проходять лише мистецькі фільми і то обмежено».

Кінознавець, перекладач Алік Шпалюк:

«Ще раз на «Залюднений острів» не пішов би. Я взагалі не дивлюся фільми двічі, бо маю переглянути багато того, що не бачив. На екрані видно всі вкладені гроші — техніка, декорації, спецефекти. Це коштує 37 мільйонів. Фільм викличе інтерес глядача, на якого був спроектований. Люди похилого віку не сприйматимуть таку велику кількість бойових подій. Дівчата заради головного героя Максима із божественною зовнішністю ходитимуть багаторазово. І хлопці з ними. Максим там добре б’ється, є драйвовість. Ну і дівчина Рада затримує на собі погляд.

Крім екшену у фільмі є філософське підґрунтя, як у романі Стругацьких. Це не проста фантастика, а філософська. Екранізацію не можна порівнювати з першоосновою. Це окремі повноцінні твори мистецтва. У фільмі є все, щоб привабити і заманити глядача».