Відеоенциклопедія від "Леніна"

Упродовж двох років, з вересня 2006–го по травень 2008–го, у запорізькій галереї «Ленін» кожну виставку знімали на відео, спілкувалися з художниками і мистецтвознавцями, а потім це все скомпонували у два диски, з яких вийшла непогана енциклопедія сучасного мистецтва. Енциклопедія побачила світ у рамках швейцарської культурної програми в Україні. У довіднику — 33 художники з різних міст України.

Директор галереї Юрій Баранник каже, що на цьому відеоенциклопедія не закінчується. «За ці два роки для проекту ми запрошували художників із Черкас, Дніпропетровська, Києва, Харкова, Сум, Львова, Миколаєва, Вінниці. Всі розмови вели в галереї. Інколи ми виїжджали у майстерні митців, які живуть у Запоріжжі. А тепер я візьму камеру й їздитиму по Україні в різні галереї і там продовжуватиму розвивати свою ідею», — пояснює Баранник.

Робота над відеоенциклопедією сучасного мистецтва не є ідеєю особисто директора галереї, швидше, місцевого телебачення. Всі інтерв’ю готували для мистецької програми, а потім уже монтували як спеціальне відео для домашнього перегляду. Тому час від часу між думками: а що таке сучасне мистецтво, і чи взагалі хтось знає, який на дотик і смак contemporary art, — виринають слова ведучої: «А тепер у нашій програмі...».

«У Запоріжжі мені допомагали друзі з телебачення, але надалі я працюватиму вже спеціально для енциклопедії. Я б цього не робив, якби не чув відгуків, що ця справа корисна. Днями мені написали з університету ім. Т. Шевченка. Студенти нечасто ходять у галереї, не мають можливості читати всі мистецькі журнали, тому не розуміють і не знають актуального мистецтва. А ми їм даємо можливість за три години відвідати всі виставки у галереї «Ленін», — каже Баранник. — Було б добре, якби й інші галереї робили подібні проекти і ділилися своїми записами з людьми, які ніколи не були, а може, ніколи й не будуть на їхніх виставках. Але вони знатимуть, що художники в Україні є, познайомляться з їхніми поглядами і бачитимуть роботи сучасників».

Мистецтвознавець Олексій Малих у захваті від проекту. «До цього у Запоріжжі ніхто не бачив Тиберія Сільваші, Володимира Яловця, Петра Бевзу, Ігоря Ященка, Анну Гидору. Художники робили свої виставки у галереї «Ленін» без жодних думок про комерцію. Там не заробиш і не продаси. Але люди мають бачити, що живопис, як думали раніше, ще не вмер. А навпаки, повертається в моду. Про це свідчить Венеціанське бієнале, де цілі зали віддали під живопис», — доповнює Баранника Малих.

Відеоенциклопедії «Сучасне мис­тецтво України — в обличчях та інтерв’ю» не буде у продажу. Диски треба замовляти у галереї «Ленін». «Ми маємо намір розіслати їх у всі великі бібліотеки України, університети і школи. Це корисно для молоді й викладачів. Увімкнув відео на дві пари, а потім приходиш і питаєш своїх студентів: «Ну, що ви про це думаєте?» — усміхається Баранник.