Відчай у бронзі

Коли втрачає сенс боротьба, починається молитва до Бога. Саме цю думку спробував втілити в бронзі скульптор Олександр Рідний, створюючи комплекс жертвам Голодомору в селищі Черкаська Лозова під Харковом. Його шестиметровий монумент — проникливе втілення відчаю української родини, яка залишилася сам на сам зі смертельним лихом. Батько ще продовжує опиратися біді й у розпачі дивиться на північ, у бік Росії. А мати, втративши останню надію, здіймає у молитві руки до неба. До них горнеться двоє діток, шукаючи бодай якогось прихистку.

Меморіал ще до свого відкриття викликав на Харківщині палкі ідеологічні дебати. Спочатку проти його спорудження виступили міські депутати: мовляв, Голодомор приніс смерть до сільських районів області, тому пам’ятник мусить бути споруджений десь на периферії. А потім до депутатського «хору» приєдналися противники визнання трагедії 1932—33 років як геноциду українського народу. Їм здалося, що бронзовий батько вороже дивиться у бік північної сусідки і навіть погрожує у її бік кулаком. І оскільки монумент спорудили обабіч бєлгородської траси, якою щодня курсують автівки з російськими номерами, пам’ятник, на думку противників його спорудження, міг викликати міжнародний скандал.

Зрештою, все минулося. Меморіал вразив своєю трагічністю. А той факт, що його збудували на околиці Харкова, лише посилив емоційне сприйняття тих подій. «Ця трагедія була саме тут, де зараз стоять наші ноги», — сказав Віктор Ющенко, відкриваючи разом із трьома свідками страшної минувшини меморіал жертвам Голодомору. На його думку, цей пам’ятник потрібен не мертвим, а живим, тому що тільки правда може об’єднати людей. «Якщо не винесемо з минулого уроки, — сказав глава держави, — будемо помилятися багато разів і в майбутньому».

Харківський меморіал був збудований на благодійні внески і обійшовся в 3,5 млн. гривень. Невдовзі біля підніжжя скульптури будуть покладені плити, на яких викарбують прізвища людей, що не змогли пережити той страшний голод. Віктор Ющенко також провів Всеукраїнський урок пам’яті у Харківській спеціалізованій школі № 62. Президент розповів дітям про причини і наслідки штучного голоду в Україні 1932—33 років, зокрема про так звані «чорні дошки». Очевидно, ключовою метою було знищити людину», — зауважив Президент.

А ТИМ ЧАСОМ...

Таки спільна трагедія...

Українська православна церква Московського патріархату, устами Георгія Коваленка, речника Митрополита Володимира, спростувала слова голови власної прес–служби Василя Анісімова, і заявила, що Митрополит не відмовляється від означення Голодомору як геноциду, яке Предстоятель УПЦ (МП) дав у спеціальному зверненні минулого тижня. «Для нас слова голодомор, геноцид, трагедія — це синоніми. Нам дуже приємно, що це наше звернення ЗМІ інтенсивно поширювали, але ми щороку видаємо різні заяви», — сказав прес–секретар предстоятеля УПЦ МП. Натомість заяву Василя Анісімова він назвав «особистою думкою його як журналіста». «Є офіційне звернення, навіщо його ще коментувати?» — зазначив Георгій Коваленко. Тим часом Православна церква Київського патріархату привітала таку позицію керівництва УПЦ (МП) і, в свою чергу, закликала вірян вшанувати пам’ять людей, які померли з голоду. «У ці дні ми повинні піднести особливі молитви за жертв голоду, — зазначив Патріарх Київський і всієї Руси–України Філарет. — Нехай у вікні кожної оселі, де живуть люди, які люблять Україну, засвітиться свічка — одночасно вогник скорботи та світло надії».

На Буковині вирішили вшанувати жертв Голодомору пам’ятними хрестами, які встановлять у кожному населеному пункті Чернівецької області. На її теренах мешкають майже шість тисяч очевидців Голодомору.