«Голова — це не вся рада, Шапошнік — не весь БЮТ»

«Матеріали, опубліковані в «Україні молодій» про «людину зі списку», голову обласної ради В’ячеслава Шапошніка, зачепили багатьох. Поважаючи вашу газету, я не хотів би допускати думки, що ці публікації — лише виконання якогось політичного замовлення. Гадаю, всі факти, наведені в них, підтверджені документами. Чи не могла б редакція надати їх для ознайомлення? Оскільки правоохоронні органи наразі не виявляють активності, аби встановити істину…» Ці рядки — зі звернення депутата обласної ради Віталія Моісеєнка до редактора «УМ».

Такий відгук представника обласної ради на наші публікації спонукав до зустрічі сумського кореспондента «УМ» із Віталієм Моісеєнком, депутатом фракції «НУНС».

— Віталію, ви як депутат можете прокоментувати викладене в наших публікаціях?

— Як юрист за фахом я не можу сприймати інформацію, наведену вашою газетою, емоційно. Маю сприймати спокійно, хоча й не байдуже. Адже вона опосередковано зачіпає мене особисто як представника представницького органу, зачіпає моїх колег–депутатів, зачіпає ту політичну силу, до якої належить В’ячеслав Шапошнік. Уже довелося почути від знайомих: «О, це ви всі такі». А зовсім не хотілося б, аби публікація газети про одну людину у разі підтвердження її достовірності лягла тінню й на тих, хто працює чесно. Справа ще й у тому, що Шапошнік є депутатом, якому інші депутати, в тому числі і я, довірили свого часу бути головою ради. Тому є потреба з’ясувати цю ситуацію якомога швидше: або підтвердити, або спростувати. Це, власне, й було причиною того, що на останній сесії я висував пропозицію, аби в порушеному питанні розібралася комісія ради. На жаль, моя пропозиція не пройшла.

Сподівався я й на те, що вже після першої публікації якусь ясність намагатиметься внести сам голова ради: скажімо, вимагатиме спростування. Чи звертатиметься до прокуратури щодо порушення кримінальної справи. Адже сама природа такого поняття, як порушення кримінальної справи, містить не лише покарання в разі, якщо людина винна, а й реабілітацію особи, якщо вини за нею немає. Але цього також не відбулося.

Тому я сам маю намір звернутися з заявою про порушення кримінальної справи — як це передбачає закон — за матеріалами ЗМІ.

— Суми — місто невелике, весь політикум, як то кажуть, на виду. Чи вам особисто доводилося стикатися з інформацією про певні незаконні дії посадовців обласної ради?

— Для мене будь–яка подібна інформація — не просто розмови, а факти, яким можна знайти підтвердження. Скажімо, після печально відомої сесії облради до мене підійшов один із вибор­ців. Говорить, що от ми не проголосували за виділення чотирьох мільйонів дотацій для виплати зарплат бюджетникам у районах, а тим часом більше чотирьох мільйонів витрачається на ремонт приміщень обласної ради. І є сумніви, чи саме така сума йде на цей ремонт.

Я звернувся до виконавчого апарату обласної ради, аби мені надали документи, що стосуються ремонту. І справді, деякі моменти виявилися досить незрозумілими. Тому я продовжую перевірку фактів. Але вже сьогодні, на мою думку, ясно, що порушення є. Скажімо, треба встановити, як визначалися ціни при проведенні ремонтних робіт.

Там, де йдеться про заміну вікон, обласна рада платить за одне вікно близько десяти тисяч гривень. Я звернувся до кількох сумських фірм, які виконують таку заміну. Їх робота відповідає технічним вимогам, що були висунуті за тендером. І, уявіть, дорожче, ніж три з половиною тисячі за вікно, мені ніхто ціни не запропонував. Звідки ж виникли десять тисяч?

Не менш дивна ситуація з устаткуванням для їдальні. По–перше, не проводився тендер на його придбання. По–друге, я взяв паспорти всього того обладнання, що придбане, і знайшов координати підприємств–виробників. Звернувся до їх сайтів і знайшов прайси на товари з зазначеною ціною на той момент, коли здійснювалися закупки облрадою.

Що бачимо? Шафа пекарська, яка коштує 7 200 гривень, придбана за 17 500. Плита електрична без духовки коштує 3 700, куплена за 10 тисяч. Плита електрична з духовкою коштує 5 400, придбана за 12 тисяч. Універсальну кухонну машину купили за 58 тисяч гривень, у той час, як у Росії виробник просить за неї 60 тисяч рублів. Виходить, перевищення у п’ять разів? Наполовину дорожче куплено кондиціонери… Маю на меті з цього приводу звертатися до правоохоронних органів, аби перевірили законність усіх цих операцій.

— Ваша політична сила та БЮТ нині опонують одне одному. Чи не позначається це на роботі в обласній раді?

— Відразу хочу сказати, що ситуація на місцях зовсім інша, ніж «нагорі». Тут заполітизованість набагато менша, більшу роль грають міжособистісні стосунки. Немало БЮТівців стояли з нами пліч–о–пліч у 2004 році, тому ми з ними й сьогодні маємо спільні позиції. Скажімо, зараз створено комісію обласної ради з перевірки роботи комунальних підприємств. Ви знаєте, що саме в цій сфері ймовірні зловживання. Якби не підтримка БЮТівців, за створення такої комісії рада не проголосувала б. До речі, мені доручено очолити цю комісію, будемо разом робити перевірки.

Звичайно, у кожній політсилі є відсоток людей, який використовує політику у власних бізнесових інтересах. Якби ж то ті зусилля — на благо громади!.. Але я хочу, аби люди розуміли, що обласний осередок БЮТ і Шапошнік — це різні речі, й вони вимагають різного ставлення до себе.

P.S. Редакція «УМ» згодна ознайомити депутата з матеріалами, що лягли в основу публікацій «Людина зі списку». Але хочеться сподіватися, що всі ці документи — цілком легальні! — є у місцевих правоохоронних органів, і вони будуть люб’язні ознайомити з ними Віталія Моісеєнка.