Харків модний на всі сто http://ua.puhovik.kiev.ua

      Харків ніколи не був законодавцем світової моди, але ця обставина не завадила йому взятися до підготовки фестивалю знаних дизайнерів СНД. Якщо все станеться так, як обіцяють організатори акції, то не пізніше ніж у квітні на Слобожанщину з'їдуться і ще молоді, і вже титуловані дизайнери театрального костюма та просто модного одягу. Днями відбувся перший відбірковий тур  модного дійства, що став серйозним випробуванням, в основному, для модельєрів-початківців.

      Що ж стосується іменитих та визнаних, то з ними, здається, все зрозуміло вже зараз. Як говорять організатори, до Харкова обіцяє прибути екс-харків'янка Вікторія Андреянова, що нині досить успішно обшиває представників московського бомонду. Кажуть, що до числа її клієнтів входять навіть сім'ї деяких кремлівських функціонерів, включаючи самого Володимира Путіна.

      Світову громадськість у Харкові, за попередніми прогнозами, має представити один із в'єтнамських «модників». Причому він порадує глядачів винятково свіжою ідеєю, поєднавши у своїй новинці елементи українського та в'єтнамського народних костюмів. Така собі потенційна уніформа для їхніх торговців на наших ринках.

      Уже зараз відомо, що серед  дебютантів фестивалю можна буде побачити і «Міс Україна-2003» Ілону Яковлєву. Говорять, що про сукні, пошиті за її ескізами, схвально відгукнулися деякі організатори конкурсу «Міс світу-2003». На останньому, як відомо, Ілона минулого року представляла Україну. Правда, без особливого успіху. Хотілося б вірити, що в рідному місті весною їй поталанить більше.

      До речі, ідея провести у Харкові модний фестиваль виникла не на голому місці. Власне, акція розпочнеться з відкриття меморіальної дошки на будинку № 31 по вулиці Пушкінській. Саме тут до революції проживала дворазова володарка голлівудського «Оскара» Варвара Коринська. Цю високу нагороду в середині п'ятдесятих років минулого століття відома харків'янка отримала за виготовлення костюмів до кінострічок «Жанна д'Арк» і «Ганс Христіан Андерсен».

      Власне, її шлях до слави розпочався за досить трагічних обставин. У Москві, куди вона виїхала працювати з рідного міста, Варвара відкрила перший у Росії салон високої моди. Після революції таке суто панське ремесло могло коштувати Коринській свободи, а то і взагалі — життя. Тому вона всерйоз замислилася про еміграцію. Допоміг їй здолати залізну завісу сам Луначарський, якого та вмовила провести в Європі виставку радянської вишивки.

      Вижити у перші роки закордонного буття Варварі допомогли сімейні коштовності. А далі майбутню знаменитість досить успішно почали годувати власні руки. Причому в різних куточках світу. У Парижі, скажімо, клієнтами Коринської були Матіс, Шагал, Сальвадор Далі. У Нью-Йорку вона створювала костюмний імідж усьому Бродвею і російському балету. Саме вона свого часу одягала Марлен Дітріх та Інгрід Бергман. Але вінцем її слави стали все ж два вищезгаданих «Оскари», що дозволили нашій співвітчизниці назавжди ввійти в історію світового кіномистецтва.

      Виготовити меморіальну дошку титулованій землячці у Харкові доручили Сергію Ястребову. Скульптор говорить, що робота просувається доволі успішно, але не без проблем. Одна з них полягає в тому, що сам пам'ятний знак з'явиться на світ у досить скромній на вигляд формі. Тобто його виллють не з дорогого металу, а більш ніж скромного склобетону. Основна причина заощадливості харків'ян — не в традиційній відсутності коштів. Влада побоюється, що бронзову дошку, оздоблену дорогим камінням, одразу ж поцуплять вічні шукачі металу. Тому більш гідно вшанувати пам'ять видатної землячки батьки міста обіцяють тоді, коли рівень свідомості харків'ян підніметься вище, ніж зараз.