Уся президентська рать

      Рівно тиждень у Грузії працює, згідно із визначенням Саакашвілі, «цікавий кабінет міністрів». «Цікавість» і новизна — у тому, що виконавчу владу країни очолив прем’єр-міністр, позаяк за Шеварднадзе урядом керував президент. Також до п’ятнадцяти скорочено кількість урядових портфелів, хоча паралельно введено ще чотири посади держміністрів. Але це все статистика, найцікавіше — якісний склад грузинського кабміну, сформований, як критикують деякі місцеві ЗМІ, переважно зi сподвижників діючого президента.

      Головною фігурою урядової шахівниці, безсумнівно, є новопризначений прем’єр Зураб Жванія. Біолог за освітою і політик за покликанням, 41-річний Жванія ввійшов у велику політику 1992 року, ставши членом грузинського парламенту. Він був у прошеварднадзівській партії «Союз громадян Грузії», що, за деякими звинуваченнями, дозволило йому нажитися у наскрізь корумпованій країні. Цікаво, що саме Жванія познайомив Михайла Саакашвілі з тодішнім президентом Едуардом Шеварднадзе. Знаючі люди в Грузії називають його не інакше як візирем, натякаючи на реальну роль нібито другої людини в команді революційного триумвірату Саакашвілі-Жванія-Бурджанадзе. Кажуть, що стосунки між президентом та прем’єром досить натягнуті, тому Саакашвілі убезпечує своє становище конституційними змінами, зокрема, тільки йому будуть підзвітні силові міністри, серед яких однокашник Міхо — Гела Бежуашвілі.

      Цивільний міністр оборони Бежуашвілі, як і грузинський президент, навчався на факультеті міжнародних відносин і права Київського університету ім.Шевченка. Пізніше він удосконалював свою освіту в університеті Техасу та в Гарварді, володіє англійською та іспанською мовами. Попередньо Гела Робертович обіймав посаду заступника міністра оборонного відомства. Бежуашвілі, звісно, є  ровесником Саакашвілі. За даних умов це закономірно, адже багато представників покоління Саакашвілі, особливо ті, що пройшли закордонні університети, отримали в уряді ключові посади. В одному з інтерв’ю молодий президент зізнався, що грузини з блискучою західною освітою є кістяком нової влади.

      Ще один соратник Саакашвілі — 36-річний міністр внутрішніх справ Георгій Барамідзе. Екс-парламентарій, у кар’єрі якого не обійшлося без партії «Союзу громадян Грузії», є нині активним антикорупціонером. Під час президентської кампанії та інавгурації батоно Міхо міністр неодноразово заявляв про можливі напади на лідера нації. Наприкінці 90-х Георгій Барамідзе навчався у престижному Джорджтаунському університеті (США), а також у Центрі оборонної економіки і питань безпеки Європи.

      Ще один вихованець західних університетів — 31-річний Зураб Адеішвілі — став міністром держбезпеки, залишивши очолювану донедавна посаду в.о. міністра юстиції.

      Блискучу освіту також має міністр економіки Іраклій Рехвіашвілі, до того ж наймолодший урядовець — йому лишень 28 років. Останні 15 років він навчався в найкращих університетах США та Європи, з відзнакою закінчив Прінстонський університет. Практичні заняття Іраклій проходив у офісі Фонду Сороса в Будапешті, що є підставою вважати його «соросівською» людиною. Дотичними до американського мільярдера вважають також міністра освіти 41-річного Каху Ломая, 32-річного міністра юстиції, квіліфікованого юриста Георгія Папуашвілі та міністра культури і спорту 31-річного Георгія Габашвілі: всі вони працювали у грузинському відділенні Фонду. Окремої уваги заслуговує «культурний» міністр, який довгий час навчався і працював у Німеччині, а в політику потрапив, обійнявши пост генсека жванієвської партії «Об’єднані демократи». 

      Відповідальний пост міністра закордонних справ закріпився за 58-річним Тедо Джапарідзе, який відшліфовував свої дипломатичні здібності, зокрема, будучи послом Грузії в США.

      Надто молодим міністром став Ніка Гілаурі — йому 29. Перед тим як сісти у високе крісло міністра палива та енергетики, він устиг повчитися у західних університетах та попрацювати в декількох зарубіжних компаніях. Цікавинкою в біографії Гілаурі є робота фінансовим консультантом на державному підприємстві «Телеком-Грузія», у фінансових махінаціях якого замішаний зять Едуарда Шеварднадзе Гія Джохтаберідзе. 

      Представляючи новий кабінет,  Зураб Жванія заявив, що міністерські пости отримали найдостойніші. Приємно, що одного з них відзначили і в Україні. Це держміністр з питань урегулювання конфліктів — кінорежисер Георгій Хаіндрава. Як автор фільму «Автопортрет» він отримав приз Київського кінофестивалю за краще зображення. Але говорячи про достойників, прем’єр, швидше за все, мав на увазі свого заступника Гурама Абсандзе, який обійняв посаду держміністра з питань національної злагоди. Екс-міністр фінансів в уряді першого президента Грузії Звіада Гамсахурдіа, він відсидів декілька років за звинуваченням в організації теракту проти Шеварднадзе у 1998 роцi, тому відіграв одну з ключових ролей в організації листопадової революції.

      А щоб новий уряд не виглядав гендерно дискримінаційним, до нього включили декілька представниць слабкої статі. Держміністром координації питань інтеграції в Раду Європи стала поліглот Тамара Беручашвілі, яка в середині 90-х, як і багато її теперішніх колег, підтягувала свої знання в американських закладах, а пізніше обіймала посади міністра торгівлі та міжнародних економічних відносин та заступника міністра закордонних справ. З тієї ж обойми — міністр інфраструктури Тамара Сулухіа. Її тезка Тамара Лебанідзе стала міністорм охорони навколишнього середовища. Міністром у справах біженців та розселення призначена Єтер Астемірова.

      Такий якісний склад уряду отримав жорстку критику грузинської преси. Навіть газета «24 сааті» («24 години»), що належить до медіа-холдингу «Руставі-2», великого прихильника трояндової революції і Саакашвілі, випустила декілька гострих стріл. У статті під назвою «Спецдвадцятка» йдеться, що новий уряд стане заручником ситуації, президента та парламенту: «Уряд існуватиме, поки виконуватиме накази та доручення, а як тільки припуститься помилки — його розпустять». Таке зауваження грунтується на конституційних змінах, згідно з якими Саакашвілі й парламент зможуть розпустити «команду Жванії» без будь-якої мотивації.