Дружба чахне без газу

      «Якщо Білорусь не піде на поступки Москві, Лукашенку не вдасться втретє стати президентом», — такий підтекст ініційованої урядом Путіна «газової блокади», яка почалася минулого тижня безапеляційним припиненням поставок природного газу з Росії в Білорусь.

      Напередодні цієї кризи у Ризі відбулася подія, прямо пов’язана із загостренням відносин між  Росією і Білоруссю. У першій декаді лютого в латвійській столиці пройшла конференція під розпливчастою назвою «Розвиток демократії на кордонах Балтії», учасниками якої стали конгресмени США, помітні фігури європейського політичного бомонду і «вся королівська рать» білоруської опозиції, що розбивається сьогодні на коаліції й альянси. Політична «сходка» пройшла у режимі «чаттен хауз» — про що говорилося, у мас-медіа повідомляти можна, а от хто саме що говорив — не можна.  Захід було ініційовано, власне, для того, щоб упритул підійти до вирішення «білоруського питання». У Ризі пролунала сенсаційна новина: буквально днями посланці Володимира Путіна їздили у Вашингтон, щоб повідомити, що російський президент готовий до радикального вирішення «проблеми Лукашенка». Зрозуміло, за рахунок приєднання Білорусі до російської федерації.

      Новий газовий «вибух» у взаєминах Москви та Мінська пролунав за кілька днів. Нагадаємо, що відключення сталося не раптово, воно було продовженням конфлікту  — ще на початку січня Газпром рішуче відмовився постачати в Білорусь газ за ціною п'ятого цінового пояса Росії, мотивуючи свою радикальність колосальними заборгованостями Білорусі. На практиці ж причиною війни послужило небажання Лукашенка створювати спільне з Газпромом підприємство на базі білоруського Бєлтрансгазу з контрольним пакетом акцій, якому належало відійти росіянам. У 5 мільярдів доларів оцінив Бєлтрансгаз білоруський президент, росіяни ж пропонують ціну в 600 млн. доларів.

      У середині січня Білорусі вдалося підписати короткочасні контракти на постачання газу з концернами «Транснафта» й «Ітера» (відповідно, вони поставили в січні 126 млн. куб. м і 200 млн. куб. м, у лютому — 696 млн. куб. м і 516 млн. куб. м). «Ітера» погодилася продавати газ по 46, 68 долара за тисячу «кубів», але з початку березня зажадала ціну в 50 доларів. Слідом за нею про 50 доларів заговорила і Транснафта.

      Пізно ввечері 20 лютого, коли квартири білорусів стали помітно вистигати, уряду вдалося домовитися з Транснафтою про приблизно 600 млн. куб. м за ціною 50 доларів за тисячу куб. м. Зрозуміло, що цей договір — короткотерміновий, він не відсуває Білорусь від краю прірви, і прийнята ця кабальна угода була лише тому, що на російському газі працюють білоруські ТЕЦ. Отже, пару діб затримки з газопостачанням загрожували зупинкою і економічними втратами найбільших білоруських підприємств, особливо хімічної галузі. Нагадаємо, що раніше Газпром відпускав Білорусі газ фактично на 10 доларів дешевше, ніж Транснафта, тож, оскільки країна споживає приблизно 600 млн. кубометрів на день, щоденний збиток протягом січня і дев'ятнадцяти днів лютого склав майже 30 млн. доларів.

      Крім того, після «січневого» спалаху газового конфлікту Росія звинуватила Білорусь у крадіжках транзитного газу. Газпром ще раз стукнув кулаком по столі — чи 50 відсотків акцій Бєлтрансгазу, чи обмежимо транзит газу вашою територією.

      Сьогодні бiлоруська промисловість намагається рятуватися за рахунок російського мазуту. Буквально відразу після того, як спорожніли газові труби, концерн «Бєленерго» законтрактував 200 тисяч тонн мазуту в Юкола-Нафта, Белтойла і ВТФ «Бісер М». Цей дешевий мазут — практично єдина гарантія наявності тепла і світла в білоруських квартирах. Тендер на постачання мазуту відбувся в середині лютого, і його переможці благали журналістів до останнього не писати про його результати — хоча б почекати, доки в Білорусь прийдуть перші цистерни. Трейдери побоювалися, що уряд Путіна заблокує постачання мазуту.

      Зазвичай на цих конкурсних торгах йшлося про 150 тонн мазуту, але припинення закупівель електроенергії в Литві і Росії змусило напружити всі потужності для збільшення виробництва власної. Приміром, найбільша в країні Лукомльська ГРЕС збільшила виробництво електроенергії з 20 до 40 млн. квт/год. Відтак запаси мазуту стрімко тануть, і в Бєленерго гарячково гадають, наскільки ще його вистачить. У березні, отже,  відбудеться ще один тендер із закупівлі мазуту  — це єдине, що може врятувати білорусів від замерзання, а промисловість — від колапсу.

      19 і 20 лютого  в телезверненні до білоруського народу президент Лукашенко припустив, що рядові росіяни навряд чи будуть інформовані російськими ЗМI про те, як віроломний Путін учинив «з нечужим, у принципі, народом». Звертаючись до співвітчизників, Лукашенко, бліднучи і червоніючи, закликав «усе витерпіти», погодитися на драконівські «умови Путіна» і «заплатити йому, відірвавши від харчування, від ліків, від афганців, ветеранів і сиріт». Наприкінці тижня президент відкликав з Москви, нібито для консультацій, посла в Росії Ігоря Григор'єва. Але вже в суботу «бацька» шокував світ заявою, в якій звинуватив Росію в навмисній і планомірній політиці тероризму стосовно Білорусі. Уперше білоруський президент, що знищив за роки свого політичного лідерства всі передумови для білорусизації суспільного менталітету, заговорив про імперіалістичну політику «старшого брата». Правда, про те, наскільки серйозно сприйняли «імперіалісти» його праведний гнів, свідчить відповідна заява російського МЗС, у виразному підтексті якої читається приблизно таке: білоруський президент, схоже, збожеволів, тому не варто прислухатися до його маячні.

      Божевільна інфляція і стрибок цін на основні товари — ось головне, що принесло простим білорусам газове протистояння. Ціни підскочили в півтора раза вже у минулі вихідні.

Тіна ПАЛИНСЬКА.

Мінськ.