Україна — не Німеччина

      Сьогодні Леонід Кучма — у Берліні. Німецько-українські урядові консультації — це зазвичай доволі рутинні зустрічі. Втім нинішні консультації, що стали, власне, доброю нагодою Президентові Кучмі виїхати у Велику Європу, мають інакшу, більшу вагу. Л. Д. давно не був у зоні ЄС (останній раз його приймав з візитом Сильвіо Берлусконі, італійський Прем'єр з неоднозначним реноме). Тому вельми важливо, що скажуть європейські гранди. Хоча напередодні берлінської зустрічі здається, що реакція на українського Президента в Берліні буде такою ж, як і у Варшаві: схоже, Шредер дивиться на Кучму так само, як і Кваснєвський, — як на постать, котра завтра кане в політичну Лету, але від котрої сьогодні залежить, хто прийде завтра з тих, із ким доведеться вести розмову Німеччині та Європі в подальшому. Тому всі оглядачі пророкують, що найгарячіший інтерес німецького керівництва під час сьогоднішніх розмов буде сконцентровано на конституційній реформі і бажанні почути гарантії від нашого «гаранта», що на виборах і після них усе буде «гут», прозоро, прогнозовано, демократично.

      Поїздка Леоніда Кучми до Берліна добре підготовлена. Інформаційну «артпідготовку» зробила його стаття у недільній газеті «Вельт ам зоннтаг». Вона привернула увагу, зокрема українців, ще й тому, що Президент украй рідко виступає у західній пресі. Загалом же стаття присвячена розтлумаченню німцям нашої конституційної реформи. Виходить, вона, реформа, таки потребує грунтовних пояснень і всередині країни, і за кордоном. У згаданій публікації Л.Д. співає осанну німецькій Конституції і називає її зразковою й для України. Кучма стверджує, що прагне для України чіткого балансу між урядом і парламентом, як це передбачено Основним законом ФРН. Втім Україна — не Німеччина. Навіть дуже «не».