Наша міць — у прямому ефірі

27.08.2008
Наша міць — у прямому ефірі

Останні сім років Україна не демонструвала до Дня Незалежності свою військову міць. (Фото Прес–Кіт.)

Сім років Хрещатиком не рухалися танки та модерні бронетранспортери навіть із такої шанованої оказії, як свято Незалежності України. Ще кілька років до того над Хрещатиком не літали винищувачі (від шоу військової авіації над столицею та й над іншими містами відмовилися після Скнилівської трагедії). Таким чином демонструвалося, що радянські зразки віншування головного державного свята — демонстрація військової могутності — особливо з огляду на оборонну доктрину і, чесно скажемо, не вельми багатий бюджет, не підходять сучасній Україні. Та настала нова доба. І військовий парад провели. З небаченим доти розмахом. Головною вулицею країни ніжно прокотилися танки — взуті у спеціальні «черевики», аби не псувати асфальт зі свіжою дорожньою розміткою. Усі в країні сущі і поза нею так тим більше мусили бачити: нам є чим захищатися. А військовий оркестр виконав пісню, теж свіжу, написану, схоже, в останні тижні — «Нам є що захищати»...

Цей марш викликав і повагу, і подив, і тривогу. «Нам є що захищати, нам є що боронить», — лунали слова із сотні міцних чоловічих горлянок. Потім перераховувалися наймальовничіші куточки України (а значить, найбільш ласі для ворога) — і Карпати, і степи кримські... «Нам є що боронити, як прийде грізний час», — резюмував військовий хор. Слова «у військовім строю» і рима до них — «у бою» теж пролунали. І це справляло враження і козацької звитяги, і політичного виклику. Здавалося, ворог уже стоїть під Конотопом.

Оборонною рішучістю була просякнута і промова Президента Віктора Ющенка з центральної трибуни свята. Виступ Ющенка був як ніколи в попередні роки на Хрещатику «акцентуйованим», чітким і недвозначним. Глава держави згадав перемогу Хмельницького під Жовтими Водами і як гетьман сказав: «Станьте за свою шляхетну правду».

«Ми вперше за сотні років відновили процеси духовного об’єднання нашого народу й створення Помісної церкви. Цей історичний шлях ми пройдемо з мудрістю і в злагоді, — сказав Президент. — Ми, український народ, господарі на власній землі. Ніхто і ніколи не вирішуватиме за нас, якою мовою нам спілкуватися і в якій церкві молитися... Ніхто і ніколи не відмірятиме наші кордони, острови і півострови». Потім, нагадавши про миролюбну зовнішню позицію України, Віктор Ющенко заговорив про загрози, «які все гостріше виявляються у нашому регіоні...» «Ми засуджуємо акти силових втручань і агресії. Події у Грузії не залишили Україну байдужою...» «Альтернативи немає — зовнішня безпека й інтереси розвитку країни повинні мобілізувати всі здорові сили України... кожен, хто дбає про Україну, має сказати відверто: членство в євроатлантичній системі безпеки — єдиний спосіб повноцінно захистити життя і добробут наших сімей», — закликав, завершуючи виступ, Президент держави.

 

В ОСТАННЮ ХВИЛИНУ

Геополітичний виступ Президента не залишив байдужими його опонентів. Лідер «Регіонів України» Віктор Янукович відразу заявив, що першим питанням, яке його фракція має намір порушити в перший день роботи сесії Верховної Ради, буде «політична відповідальність керівників держави у зв’язку зі збройним конфліктом у Південній Осетії». «У ході дискусії, — каже Янукович, — необхідно зрозуміти, що дає Україні участь на боці однієї з конфліктуючих сторін». Вочевидь пан Янукович запізнився на кілька тижнів, відпочиваючи «на морях», бо таку заяву варто було зробити, не очікуючи «парадної промови» Віктора Ющенка. Ще більш дивно, що за кілька днів, а саме вчора пообіді, очільник «Регіонів» і собі «взяв участь на боці однієї з конфліктуючих сторін» — як передає «Українська правда», він заявив, що підтримує незалежність сепаратистських республік, які входять до складу Грузії. Заява така пролунала за кілька годин після того, як президент Росії Дмитро Медведєв легітимізував рішення обох палат Держдуми про визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії.

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>