Поки російські політики теревенять про «закінчення операції з примусу», російські солдафони займаються улюбленою справою — нищать. У вівторок війська РФ знову з’явилися в грузинському порту Поті. Спочатку вони взялися трощити обладнання баз грузинських ВМС і берегової охорони. Потім дійшло до радарних установок, з допомогою яких проводився контроль морської акваторії. Насамкінець російські «насильники до миру» намірилися топити решту грузинських військових кораблів, які стояли біля причалу. Як розповів секретар ради нацбезпеки Грузії Александр Ломая, мер Поті благав російських солдатів не топити кораблі просто біля пристані. «Після цього вони принесли вибухівку, вивели кораблі в море і потопили недалеко від узбережжя», — цитує слова пана Ломая грузинський інтернет–сайт civil.ge. З усіх кораблів пощадили тільки два катери Берегової охорони. Коли верстався номер, стало відомо, що росіяни передумали і просто в порту Поті потопили решту катерів берегової охорони Грузії.
Таким чином після того, як раніше росіяни потопили грузинський флагман, ракетний катер «Тбілісі», Грузія опинилася без флоту — сліпою й беззахисною до загроз із моря. Безкарно в її акваторії можуть промишляти пірати, торгівці зброєю, наркотиками і живим товаром, браконьєри тощо. Такий результат російських потуг з «відновлення миру в регіоні».
Незважаючи на заяви про припинення вогню, у Грузії не стихають постріли. Учора вранці секретар Ради безпеки Грузії Каха Ломая заявив, що до міста Горі, що приблизно за 40 км від Цхінвалі, столиці Південної Осетії, увійшли підрозділи збройних сил Росії і колона важкої техніки. Міністерство оборони РФ невдовзі спростувало цю новину. Проте є підстави сумніватися в подібних «спростуваннях». Так, кореспондент радіостанції «Ехо Москви», який працює в «гарячій точці», повідомив, що принаймні вночі у Горі йшли бої, є вбиті й поранені. «Зі слів очевидців я знаю, що цієї ночі в Горі було вбито тележурналіста з Нідерландів», — розповідає спецкор «Еха Москви».
«Під шумок» війни Абхазія, яка відкрила проти Грузії «другий фронт», прозвітувала вчора про «встановлення повної юрисдикції абхазької держави на частині її споконвічної території — верхньої частини Кодорської ущелини». Таку заяву, як передає «Інтерфакс», розповсюдив учора Сергій Багапш, президент самопроголошеної республіки Абхазія, яка де–юре входить до складу Грузії.
Як повідомила агенція «Франс пресс», грузинська сторона підтвердила, що її війська залишили верхню частину ущелини. Йдеться про ті райони, які після війни 1992 року контролювала Грузія. У так званій Північній Абхазії, населеній здебільшого грузинами, діяв лояльно налаштований до Тбілісі уряд Абхазії в екзилі. Відучора над маленькою «столицею» цієї, грузинської, частини Абхазії — селом Ажара — встановлено абхазький прапор.
А вчора о 16.00 міністерство енергетики Грузії підтвердило, що російські військові контролюють ГЕС на річці Інгурі.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
