«15 хвилин слави» розтягнулися на 50 років

6 серпня світ відзначив 80–ту річницю з дня народження батька поп–арту, великого епатажника та майстра «робити мистецтво зі сміття» Енді Ворхола. Цей суперечливий митець русинського походження (справжнє ім’я та прізвище Андрей Вархола) помер у Нью–Йорку в лютому 1987 року у віці 58 років. Він належав до тієї численної когорти навколомистецьких кіл, яка прагне своїх «15 хвилин слави» за будь–яку ціну. Але, без сумніву, також був одним із небагатьох, хто мав що запропонувати світові. Газета «Нью–Йорк таймс» у своєму коментарі до річниці зазначає, що «15 хвилин слави» Ворхола тривають вже більше 50 років.

Модний Look від Ворхола

Він залишив свій слід у багатьох сферах життя. У його арт–студії «Фекторі» («Фабрика») в Нью–Йорку народилися ідеї, які й тепер надихають сучасних творців моди. Можна сказати, що він змінив обличчя моди, зробив її більш простою, доступнішою та «вуличною», а не «салонною». І в наші дні побачиш на вулицях десятки дівчат в міні–сукнях чорного чи неймовірного поєднання кольорів, з довгим прямим спадаючим волоссям та в простих в’єтнамочках (ціна яких інколи сягає кількох сотень доларів) на ногах, шкіряною сумочкою під рукою та велетенськими сережками у вухах. Це послідовниці Ворхола, хоча вони самі й не знають про це. Саме такою була перша «фабрична дівчина» Ворхола — модель, старлетка Еді Седгвік. Увесь поп–арт був побудований на контрасті білого і чорного — в одязі, зачісках та макіяжі. Платиново–біле фарбоване волосся поєднувалося з надмірним чорним макіяжем навколо очей. Іншими словами, започатковане Ворхолом у 60–х роках живе й тепер.

Президент Ради дизайнерів Америки Діана фон Фюрстенберг з нагоди річниці Ворхола розробила нову колекцію осінь–весна–2008—2009, яка базується на ідеях майстра провокації. Вона включає як різноманітні кафтани, так і пляжний одяг. «Фонд візуальних мистецтв Енді Ворхола», який опікується збереженням спадщини художника, має у своєму розпорядженні велетенську колекцію фотоплівок та поляроїдних фото Енді. Ціна колекції — 28 млн. доларів. У ці дні з фотоплівок було виготовлено 28 тис. 543 фото та розіслано їх 183 коледжам та університетам США в рамках популяризації творчості та спадщини митця. У Нью–Йорку в галереї «Штейн» з 9 вересня по 19 жовтня пройде виставка «Я — камера: фотографії Енді Ворхола».

Батьківщину не вибирають

Коли Ворхола запитували про те, з якого міста він родом, то він завжди відбувався традиційним: «Я прийшов нізвідки». Він дуже соромився, що походить з провінційного промислового Піттсбурга. Пізніше дослідники творчості артиста констатували, що він брав своє натхнення зі спогадів про занурені у смог чорно–білі індустріальні пейзажі Піттсбурга. Він якось зізнався: «Мені завжди хотілося розфарбовувати речі з кухні моєї мами». Місто не ображається на Ворхола, що він не хотів визнавати себе його «сином». Тут 2005 року на його честь назвали один із мостів. Дорога по цьому мосту веде до Музею Енді Ворхола, який має чудову колекцію робіт та речей майстра. А трохи далі зберігся похмурий цегляний будинок, в якому зростав тоді ще Андрей. Пам’ятна табличка висить на місцевому Політехнічному інституті, де він навчався. Іронія долі. Ворхол так прагнув стати справжнім нью–йоркцем, але похований він у передмісті Піттсбурга на скромному цвинтарі греко–католицької церкви Іоанна Хрестителя. Він не залишив відповідних побажань, тому батьки привезли його на останній спочинок «додому».

За право називатися батьківщиною Ворхола змагається також розташоване неподалік польського та українського кордонів словацьке містечко Медзілаборце, звідки батьки Енді емігрували до Америки. У місті розташований єдиний у Європі Музей Енді Ворхола, який планував 6 серпня виставити 60 новопридбаних оригіналів та репринтів робіт майстра, але з причини несправності кондиціонерів відкриття виставки перенесено на вересень. Кондиціонери вийшли з ладу внаслідок катастрофічних дощів та повеней, які зачепили не лише Україну, а й східну Словаччину. Музей, який за багатством експозиції є другим після музею в Піттсбурзі, тулиться у старому будинку радянського зразка, тому колекція постійно перебуває під загрозою знищення.