Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Ніколи ще «Океан Ельзи» не обростав такою кількістю чуток, як зараз. Грудневий виступ у Львові показав: «Океан» іще не пересох, драйву стало не менше, а Вакарчук як ліричний герой теж виглядає непогано. От хіба на сцені з'явилися нові музиканти, дівчата-вокалістки, які свого часу брали участь у записі «Суперсиметрії», азербайджанський перкусіоніст Вадик Балаян (із ним «океани» познайомились іще тоді, коли жили у Львові) та струнний квартет молодих музикантів, студентів консерваторії. Згодом Святослава чомусь почали запитувати, чи не збирається він заспівати, як Олег Скрипка, без свого гурту. І ледве Славко запевнив усіх, що йти з гурту, якому віддав майже десять років життя, нікуди не збирається, пішли чутки, що відтепер «Океан Ельзи» буде концертувати тільки на невеликих майданчиках. Така річ неабияк здивувала прихильників гурту. І, найцікавіше, виявилася правдивою. Словом, іще не було виступів, а вже не на жарт розхвилювали хлопці народ.
Довелося заспокоювати. На презентації акустичної програми «Тихий Океан» в Будинку звукозапису лідер гурту Святослав Вакарчук сказав: «Коли європейські мореплавці вперше потрапили в Тихий океан, він зовсім випадково виявився тихим і спокійним. А насправді це — найбільш бурхливий і потужний океан у світі. Ми хотіли провести своєрідну аналогію...» — пояснив Святослав назву програми. А щодо нової акустичної версії, то «можна було б зіграти і звичайну електричну програму. Але зараз нас це просто не цікавить. Ми не стільки можемо собі дозволити не ховатися за електричним звуком, скільки свідомо не бажаємо цього робити». Гурт хоче стати ще ближчим до публіки. Здається, куди вже ближче, і так сотні закоханих школярок розвішують у себе в кімнаті постери з коханим Славочкою і називають себе дівчатами з іншого життя. Але Славкові, вочевидь, цього замало. Тому й буде виступати в невеликих залах, аби зацікавити людей старшого віку. Також «океани» запросили для виступу під час лютневого туру містами України нових музикантів. Як каже віолончеліст Юрій Погорецький, це допомагає підкреслити зміст творів, демонструє неповторне звучання «Океану Ельзи» і струнного квартету. Це дуже гарно видно на прикладі композиції «911», яку ми щопівгодини бачимо по телевізору. До речі, й аранжування, і зроблене відео найкраще передають дух програми «Тихий океан». Скоро Київ нарешті побачить це розрекламоване видовище. 21 лютого київський Палац «Україна» розріжуть дві скрипки, альт, віолончель та перкусія, заворожить жіноча вокальна група, підібрана «океанами», а керуватиме всім цим неповторний Вакар, як його любовно називають фани. Акустичне аранжування, запевняє Славко, полягає не тільки в тому, що всі пісні будуть виконуватися на акустичних інструментах. Деякі загальновідомі композиції настільки змінені, що навіть запеклі океаномани розгубляються. «Isn't It Coн», наприклад, лунатиме в стилі реггі, а «Янанебібув» звучатиме в ритмі босанови. Саме на цьому концерті «океани» обіцяють пісні, які не ввійшли до жодного з чотирьох офіційних альбомів. Уперше відома з реклами пісня «Я їду додому» зазвучить «вживу». Вперше також залунає у виконанні Вакара його пісня, яку до цього часу виконував Пономарьов, — «Він чекає на неї». Зможемо почути й «Ото була любов», яка виходила до цього часу тільки на збірках. По київському концерті гурт навідається в гості до п'яти найбільших міст України: Дніпропетровська, Донецька, Харкова, Сімферополя та Одеси.
Слід зауважити, що нинішнім акустичним туром група підбиває певні підсумки своєї майже десятирічної кар'єри. Після цього турне «Океан Ельзи» їде концертувати до США, на дисках та відео концерти, які гурт дасть протягом лютневого українського туру «Тихий Океан Ельзи», навряд чи доведеться побачити. Тому, океаномани, хто не встиг побувати на майдані Незалежності на День святого Валентина, де сам Вакарчук ходив між молоддю і дарував закоханим парам квитки в партер (на них було написано «10 копійок»), готуйте гаманці, і в бій за перепустками на «Тихий Океан».
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>
Сучасною історією про повернення України на карту європейської оперної традиції у ретроспективі кількох століть стає опера «Креонт» уродженця Глухова, сина козацького сотника — Дмитра Бортнянського. >>
Український інститут книги звернувся до міжнародної видавничої спільноти із закликом припинити співпрацю з російськими видавництвами та літературними агенціями >>