Брат–2

Після візиту до Москви президент Венесуели Уго Чавес залетів до Мінська, всього на кілька годин. За такий короткий час він устиг отримати з рук Олександра Лукашенка орден Дружби народів, наобіцяти збільшення участі Білорусі у розробці нафтогазових родовищ і ... поріднитися з білоруським президентом. «Брате Олександре, дякую, що ти завжди приймаєш нас із таким теплом!» — вигукнув розчулений Чавес, який давно є нев’їзним у цивілізовані країни.

Протягом останніх кількох років стосунки Білорусі з Венесуелою розвивалися динамічно, особливо в ідеологічному руслі. Щодо економічної співпраці, то вона далеко позаду «ідеологічного прориву». Приміром, якщо з Україною Білорусь минулоріч наторгувала на 2,6 млрд. доларів, то з Венесуелою — лише на 43 із половиною мільйони. «Наше завдання — удвічі збільшити товарообіг між нашими країнами», — заявив перед прощанням з Мінськом Уго Чавес.

Зростання активності венесуельсько–білоруських економічних програм справді можливе. Під час цього візиту було підписано меморандум про взаєморозуміння між державним виробничим об’єднанням «Білорусьнєфть» та нафтовою компанією Petroleos de Venezuela SA. Суть документа — у збільшенні можливостей для спільного підприємства з видобутку нафти. Як пояснив віце–прем’єр Володимир Сємашко, Білорусі надається додатково три родовища, з урахуванням яких країна може видобути у Венесуелі 2 млн. тонн нафти на рік. На цьому факті офіційні медіа роблять особливий акцент: мовляв, батьківщина позбудеться енергетичної залежності й самотужки видобуватиме для себе «чорне золото». Білорусько–венесуельське СП може продавати наф­ту, скажімо, Сполученим Штатам. Таким чином, Білорусь отримає прибуток, який втратила внаслідок запровадження Вашингтоном санкцій проти концерну «Бєлнєфтєхім». До слова, на одній із прес–конференцій амбасадор США у Мінську Карен Стюарт підтвердила, що на білорусько–венесуельське СП санкції не розповсюджуються.

«Швидкісний» візит Чавеса до Мінська спричинив масу незручностей для городян. Дороги були перекриті, так що, наприклад, актори Національного театру ім. Янка Купали, будівля якого розташована за кількасот метрів від резиденції президента Лукашенка, не змогли потрапити на роботу, і репетиції довелося тричі переносити. Та найбільше потерпали мешканці будинків поруч зі сквером Симона Болівара, який відвідував Уго Чавес, — їм упродовж трьох годин заборонили відкривати вікна й виходити з квартир, допоки Чавес вклонявся національному герою. Ілюзію масової солідарності з цим ушануванням створювали робітники мінських заводів, яких автобусами організовано привезли до скверу ім. Болівара.