Руслана: «Мейли» та SМS

На українські гастролі Руслани чекали так довго, що, мабуть, уже від того мало настати розчарування. Співачка давно обіцяла справжній контрастний душ — музику, абсолютно відмінну від «Диких танців», а ще — дивовижне шоу. Перші презентації проекту «Амазонка» у Львові й Харкові показали, що дикої енергії в Руслани не поменшало. Щоправда, і досі не зрозуміло, для чого штучно перекладати українською англійські композиції («Амазонка» — це україномовна версія європейського проекту Wild Energy). Та й стрази, металеві крила (жінка–кажан, а не амазонка?) і пластмасові віночки на танцівницях зробили шоу не стільки вражаючим, як еклектичним.

— Руслано, колись ти сказала, що в житті не повинно бути забагато драйву. Чи не маєш бажання сьогодні перейти від «дикої» музики до баладної, з якої починала?

— Я пишу дуже непогані балади, але мені з ними на сцені сумно. Я висловлюю в музиці те, що всередині мене. З баладами я вже не можу себе реалізувати. Мені навіть «Амазонка» здається недостатньо драйвовою. У наступних речах, які я зараз готую зі своєю командою, ми використовуємо дуже сильні фрагменти слов’янської класики, робимо ще динамічніші треки, ніж у «Диких танцях» та «Дикій енергії». У нашій новій програмі буде гопак і чардаш. Це неймовірний темп, запозичений у гуцулів. Ми не думали з моїм балетом, що звикнемо до нього, бо ж коли у Wild dances темп — 174 біт, то в чардаші — 208! Я довго вивчала етнічну музику, але таких швидких темпів не знайшла ніде. Я переслухала всю Африку, Латинську Америку (їхні груви швидкі, але полегшені перкусією). Тепер мені уже й чардаш здається повільним, час від часу озираюся на барабанщика й запитую: «Що ти мені баладу граєш, а не дикі танці?». У гуцулів всі танки були на витривалість. Того, хто падав, не поважали. Ми це перейняли і теж втягнулися в такий драйв. Хоча, коли розхитати людей до цих максимальних ритмів, балади стають своєрідним релаксом.

— Сьогодні чимало істориків стверджують, що сучасні українки походять від амазонок. Чи вкладала ти цей зміст у свій новий проект?

— Амазонки — це наша історична екзотика, тоді як дикі танці — це екзотика етнічна. Перші українські амазонки жили на острові Хортиця. Саме вони, доводять історики, допомогли вижити скіфам і сарматам. Я багато про це читала і вирішила, що, доки всі дівчата світу намагаються зробити з себе кицьок, ми створимо свій образ. Не хочеться, щоб проект зі Східної України асоціювався з агресією, тому ми максимально пом’якшили образ нашої амазонки. Це дівчина, яка хоче бути незалежною, самодостатньою в житті й роботі. Але не в коханні. Амазонки ж, як відомо, незалежними були і в любові: їм чоловіки були потрібні лише для того, щоб народити доньок.

— Чи є щось у Руслані від жінки–воїна?

— Чимало моїх друзів останні роки не називають мене Русланою — лише Амазонкою. «Мейли», SMS я теж підписую цим іменем. Коли ми думали, як охарактеризувати новий образ, одразу згадали, що я — Амазонка.

— Як після такого драйву відновлюєш енергію: література, медитації, тра­в’яний чай?..

— Четвертий день їжджу з ангіною і температурою. Маямі, Київ, Вітебськ... Різниця температур, ще й десь підхопила вірус. Але наша музика нас лікує. Зі сцени я сходжу завжди здоровою.

— Зважаючи на останні проекти Руслани, припускаю, що тебе цікавить фентезі?

— Захоплююсь науковою фантастикою. Можу годинами «ритися» в інтернеті й шукати нові статті про внутрішню енергію людини. Ми коли починали з Дяченками робити проект «Дика енергія. Лана», йшлося про певну соціальну ідею. Це був «наїзд» на наркотики, допінги — велику трагедію світу, до якої всі звикли. Я не встигаю прочитувати ті книжки, які для себе відкладаю. Мрію знайти час, щоб почитати «Сталкер» Стругацьких, Брауна, хоч і кажуть, що це попса... Але тільки розпочну в літаку читати книжку, як доводиться залишати — концерти...