Не грішіть, бо судимі будете

Вісімнадцять місяців покарання призначив суд настоятелю храма Великомучеників Маковеїв у селі Руднєво Путивльського району. Отця Софронія визнано винним у розбещенні неповнолітніх. Оскаржувати рішення суду п’ятдесятитрьохрічний священик не побажав. «УМ» уже писала про цю історію взимку, коли священнику висунули звинувачення у розбещенні неповнолітніх та педофілії.

Головними обвинувачувачами у справі стали колишня дружина священика, двоє його неповнолітніх дітей та два хлопчики з сусіднього району. «Вони розповіли, що батюшка протягом останніх шести років час від часу вчиняв над ними розпусні дії, тим самим задовольняючи свої статеві примхи, — розповіла «УМ» співробітниця Центру громадських зв’язків обласного управління міліції Ельвіра Біганова. — Все, як правило, відбувалося вдома у священика. Діти нерідко заходили до нього в гості погратися на комп’ютері. Коли становище стало зовсім нестерпним, вони розповіли матері. Підозри жінки підтвердилися, коли, завітавши до колишнього чоловіка, вона на власні очі побачила, як той розбещує неповнолітнього хлопчика».

Під час слідства чоловік, у миру — Олександр, категорично відмітав звинувачення на свою адресу. Але з’ясувалося, що перш ніж стати священнослужителем, Олександр жив у Славутичі, де працював керівником дитячого гуртка «Червона гвоздика». Тоді правоохоронні органи довели, що над дітьми, яких він навчав, вихователь учиняв розпусні дії. За це його було засуджено. Тепер на суді збоченець не спростовував своєї провини.

Тим часом у селі й сьогодні неоднозначно ставляться до винесеного вироку. Дехто продовжує вірити, що колишнього отця звинувачено несправедливо. До речі, ще на початку цієї справи наклепом назвав свідчення проти Софронія і єпископ місцевої Конотопської єпархії Української православної церкви Московського патріархату. Коментуючи ситуацію релігійно–інформаційній службі України, єпископ зазначав, що протягом восьми років, поки священик працював у селі, на нього не надійшло жодної скарги. Конфлікт владика Інокентій був схильний пояснювати переслідуваннями чоловіка з боку колишньої дружини. Вона, мовляв, мала на меті прибрати до рук майно колишнього чоловіка, тому й затіяла недобру справу, бо й сама, казали, далеко не без гріха.

Тоді єпископ розповів, що до нього з наміром захистити настоятеля листовно звернулися місцеві прихожани. Ще одного листа написав до владики послушник церкви, місцевий житель М. Він свідчив, що з тринадцяти років несе послух при батюшці й жодного разу не запідозрив його в аморальності. «Зараз я маю родину, п’ятирічну доньку, і дуже вдячний отцю за допомогу в отриманні освіти, а потім професії», — писав М., вимагаючи зняти зі священика всі звинувачення.

Утім судовий розгляд поставив однозначну крапку в справі. Півтора роки на нарах — час, даний колишньому Софронію, а тепер знову Олександру, для переосмислення свого життя.