Кращий мій подаруночок...

14.02.2004
Кращий мій подаруночок...

      Можна принципово опиратися новомодному лютневому святу, але навіщо? Якщо дивитися на світ позитивно, то чому б і не скористатися нагодою нагадати «люблю», або розколотися — «люблю», або просто повторити «люблю» у відповідь. І з'їсти шоколадне серце чи шоколадний тортик, чи прицепити золоте серце на ланцюжок. Чи що ще там банальне зазвичай придумують чоловіки. А не банальне? Будь ласка.

      Уявіть собі таку ситуацію: ранком ви відчиняєте вікно, аби перевірити, чи не холодно надворі і чи не сталося раптом чогось із вашою улюбленою «дев'яткою», і бачите...ні, не мільйон червоних троянд, а вашу власну машину, обмальовану з усіх боків маленькими червоними сердечками, а під вікном — напис на снігу червоною ж фарбою (тією, що залишилась від пофарбування вашої білої машини) «Із днем Валентина, кохана!» 25-річна Олена теж не уявляла до того дня, поки її хлопець не здогадався привітати її з днем закоханих у такий спосіб. Першим враженням Олени було обурення. Проте досить скоро вона змінила гнів на милість, коли почула освідчення з вуст коханого, який одразу ж запропонував їй одружитись. Того ж вечора машину вони перефарбовували разом. Фарбу для машини благовірний вручив дівчині разом із квітами та цукерками.

      Як потім зізналась Олена, до цього дня вона ще розмірковувала, чи варто зв'язувати своє життя з Сергієм, однак після такого незвичного освідчення її серце, як у відомій пісеньці, «аста ла віста». Отже, на замітку чоловікам, такий незвичний вчинок у кілька разів піднімає ваші шанси на успіх, аніж заїжджений джентльменський набір із трояндочки, коробки цукерок та млявого «я - тебе - кохаю».

      Хтось колись вигадав, що на Валентинів день усі подарунки мають бути у формі сердечка: тортики, прикраси, подушечки, а якщо фантазія не сягає далі флакончика парфумів, він має бути принаймні запакований у коробочку-сердечко. Причому у своєму пориві наслідувати традиції чоловіки іноді доходять до повного абсурду. Наприклад, від одного знайомого я почула, як на свято закоханих можна привітати колег-жінок. Отже, масовик-затійник вигадав вирізати дерев'яне велике серце і залити розтопленим шоколадом — чим не тортик? Це диво кулінарного мистецтва бажано подарувати колегам жіночої статі під час обідньої перерви. А за п'ять хвилин можна внести в кабінет, де жінки зібрались чаювати, красиво перев'язану стрічкою... пилку. Щоправда, поки втілювати в життя веселий жарт знайомий не ризикував — а раптом не всі в колективі сприймуть гумор і вирішать використати пилку не за призначенням.

      А нещодавно я надибала в одному дуже гумористичному інтернет-виданні не менш оригінальний «рецепт» валентинки. Аби порадувати свою другу половинку, треба купити на ринку ціле заморожене серце великої рогатої худоби, а вдома знайти довгий цвях. Далі слід кріпко вбити цвях у серце і запакувати у красиву коробочку, перев'язавши бантиком. А безпосередньо перед врученням подарунок треба трохи розморозити, аби «палкий орган» виглядав натуральніше. Рецепт супроводжувався ориганільною припискою: ефект від подарунка тримається від доби до півроку, в залежності від нервів особи, яка отримає подарунок. Жорстоко, бридко, проте як оригінально! Буде чим похвалитись подругам.

      Головний атрибут Дня святого Валентина усе-таки не подарунки (обмежитись квітами та колготками і навіть дерев'яними тортиками можна і 8 березня), а освідчення. Мабуть, у цій справі головними спеціалістами можна вважати працівників програми «Все для тебе». Ось чиї кохані жінки ніколи не почують і не побачать «банальщини», адже вигадувати і втілювати в життя досить оригінальні ідеї доводиться щотижня. Ну скажіть, чиє серце не розтане, коли раптом побачите на великому екрані на Хрещатику свого мужнього чоловіка, який зі слізьми на очах сольно виконує партію Квазімоди у відомому кліпі?

      На пам'яті постійних глядачів програми найоригінальнішим освідченням, яке змусило просльозитись навіть найцинічніших, було освідчення через зірку російської естради Миколу Баскова. Закоханий юнак умовив співака наприкінці концерту перед багатотисячною аудиторією прочитати вірш, який присвятив своїй коханій. Через кілька куплетів на сцені поряд із зіркою з'явився він сам і дочитав вірша дівчині, яка, за законами жанру, у цю ж мить просльозилась, як і усі жінки в залі. Окрім мами щасливого нареченого, — лише вона весело махала рукою з гальорки.

      Але щоб улаштувати подібне «свято кохання», необов'язково світити своє обличчя і почуття на всю країну через центральні канали. Існує чимало комерційних фірм, які виконають будь-який каприз за ваші гроші, причому тихо і майже безболісно. Одна зі столичних фірм, наприклад, може влаштувати вам сюрприз за таким сценарієм: затягнути серед білого дня до машини, зав'язати очі, повезти у невідомому напрямку, далі посадити до літака, пристебнути до когось ременем і аж потім зняти пов'язку з очей. Вкрай перелякана дівчина побачить, що вона стоїть біля відчинених дверей літака із парашутом на спині, прив'язана... до свого рідного хлопця, який таким чином влаштував їй сюрприз на День Валентина.

      Особисто я не знаю, чому б зраділа більше — палкому поцілунку в повітрі чи млявому «я-тебе-кохаю» на твердій землі. Головне, аби у цей день освідчення просто прозвучало. З подарунком у формі сердечка чи навіть узагалі без нього. Як колись сказала в опитуванні для радіопрограми одна екстремальна особа: «Нехай мій коханий у Валентинів день просто постукає у мої двері з бантиком на цікавому місці. І хай він навіть мовчить — бантик скаже усе».

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>