Підманула-підвела...

      Почнемо з правди. Вона визначилася в тих місцях, де залягає спільність українського та польського бізнес-інтересів. Так, під час позавчорашніх переговорів у Варшаві  Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський вирішили, по-перше, спільно здобувати контракти на відбудову Іраку, по-друге, тягнути нафтогін «Одеса—Броди» до Плоцька і далі, в Західну Європу, створивши для цього міжнародний консорціум.

      Польський президент розповів на прес-конференції про домовленість у найближчі тижні провести зустріч урядовців Казахстану, Азербайджану, України, Польщі, Росії та ЄС і обговорити можливість створення, як сказав Кваснєвський, «дуже серйозного консорціуму для завершення цієї інвестиції». Патроном такої зустрічі співрозмовники визначили Леоніда Кучму.

      Щодо спільної боротьби за іракські контракти, то вона тільки починається, адже, як передає польська інформагенція ПАП, Олександр Кваснєвський повідомив, що «зараз ми домовилися працювати над розробкою спеціальних листів до країн-партнерів по коаліції щодо участі України та Польщі у відновленні Іраку». Він наголосив водночас, що в цій справі багато залежить від самих підприємців: «Це не залежить тільки від політичних рішень, бізнес сам повинен проявляти ініціативу, щоб пройти через бюрократію, яка є в Іраку і Вашингтоні». «Якщо пройдемо вашингтонську бюрократію, іракську вже буде легше», — підтакнув Леонід Кучма, зауваживши, що головне — аби люди в гарячій країні могли працювати безпечно.

      Судячи зі звіту з варшавської прес-конференції Інтерфаксу, УНІАН та ПАП, на інші теми український та польський президенти спілкувалися езоповою мовою. Пан Леонід нахвалював геніальні переваги конституційної реформи і лаяв гальма опозиції. Пан Олександр кивав головою в такт, «позитивно оцінюючи намір України провести конституційну реформу». Словом, поговорили щиро. Ще треті півні не співали, як Леонід Кучма відбув до Києва, встигнувши втулити своєму польському візаві щонайменше три мішки гречаної вовни.

      Перший. Леонід Данилович запевнив Кваснєвського, що «президентські вибори-2004 в Україні будуть демократичними, прозорими, з рівним доступом кандидатів до засобів масової інформації». Може, і грішу я невір'ям, та наразі не бачиться підстав для таких громадянських мрій. Кваснєвському ж було простіше вірити — він свій бюлетень вкидатиме в урну не в Україні, отож і відповів на Кучмові запевнення: «Немає причин думати, що це буде інакше».

      Другий. Л.Д. так витлумачив політичну реформу, що в результаті новий Президент України матиме більше повноважень, ніж нині має сам Кваснєвський. У низці аргументів на користь цієї тези Кучма навів і такий: «У Президента є такий механізм, як РНБО, рішення якого є обов'язковим для виконання всіма структурами. Якщо на РНБО ухвалюється рішення про те, що необхідно замінити будь-якого міністра або Прем'єр-міністра, це є обов'язковим рішенням». Ми ж пам’ятаємо, що в останні два-три роки рішення РНБО формувалися здебільшого президентською Адміністрацією.

      Третій. Відповідальність за найболючіші точки в українсько-польських взаєминах Кучма поклав на опозицію. Л.Д. звинуватив «Нашу Україну» і у неможливості відкрити пам'ятник польським Орлятам на Личаківському цвинтарі, і у спробі зірвати українсько-польське примирення до 60-х роковин Волинської трагедії. «Львівська міськрада, де більшість від цієї політичної сили — «Нашої України», — зробила все для того, аби візит президента Польщі до Львова не відбувся», —  так гарант інтерпретував події травня 2002 року. Він, вочевидь, забув, що йшлося про дуже делікатні питання  в нашій спільній історії. Приміром, про напис на пам'ятнику, що засвідчував шану полякам, «загиблим за НЕЗАЛЕЖНІСТЬ Польщі» на українській території, про небажання польської сторони погодитися, аби на стелах було викарбувано всі битви 1918—20 років, тобто не лише ті, в яких перемагали поляки (як було до поруйнування цвинтаря за часів радянщини), а й ті, де вікторію здобули українські вояки. Зрозуміло, що вирішення таких питань — дотичних до почуття національної гідності — мусить формуватися на загальнодержавному рівні, а не містечковому. Тож за нього громадянин України Леонід Кучма несе таку ж саму повну моральну відповідальність, як і Львівська облрада, як і всі українці.

      Згадуючи про постанову з приводу 60-річчя волинських подій, Президент у Варшаві дорікнув «Нашій Україні», мовляв, вона «робила все, щоб заблокувати цей процес, і депутати «Нашої України» голосували проти». Учора пробіли в пам'яті Кучми спробував ліквідувати Роман Безсмертний, керівник центрального штабу «НУ». Порадивши Л. Д. «уважніше вивчити результати голосування у Верховній Раді», Безсмертний нагадав : «Віктор Ющенко особисто проголосував «за», і саме завдяки голосам «Нашої України» постанову було ухвалено 227 голосами». Подібні «фактичні помилки» у висловлюваннях Леоніда Кучми під час закордонного вояжу Роман Безсмертний назвав «цілеспрямованою акцією з боку вищого керівництва країни з метою дискредитувати Віктора Ющенка і очолюваної ним політичної сили на міжнародній арені в рік президентських виборів».

      Спроби нашого Президента на очах Кваснєвського висипати відро сміття на Ющенка оглядачі також пов'язують із великою програмною статтею лідера «НУ», яка вийшла напередодні у впливовій польській «Газеті виборчій». У статті на дві шпальти  Віктор Ющенко грунтовно критикував нинішню українську владу.