Три дні клечання
Клечання (прибирання оселі зеленню) у традиційному світогляді українців — це символ водночас і життя, і зв’язку з предками. На межі весни і літа мимоволі радієш від буяння зелені й квітів. Ось ту зелень, передусім любисток, м’яту і татарське зілля, люди несуть святити до церкви. Адже з прийняттям християнства свято літа набуло нового значення — зелений колір листя й пагонів став символом невмирущого життя. Як щороку оновлюється зелень, так і християнська душа оновлюється Святим Духом. Гілки липи, клена, в’яза вносять до оселі й прибирають її по–святковому. Зеленими гілками прикрашають ікони і портрети родичів. Підлогу встеляють травою.