Архіпелаг з невимовно красивою природою і зі старовинним монастирем перетворили на одну з найпотужніших у світі «фабрик смерті» лише за кілька років. Усі концтабори згодом перейняли в «Соловецького табору особливого призначення» тактику використання рабської праці ув’язнених і знищення їх після виснаження. У 1930–ті роки слово «Соловки» стало страшним символом насильства і смерті. Під репресії потрапили «куркулі», «контрреволюціонери» різних відтінків, «повстанці», «церковники», «шпигуни», «диверсанти», «шкідники», «буржуазні націоналісти», тобто інтелігенція... Ці казкові острови в Білому морі стали своєрідним символом «дружби» народів, накритих комуністичним саркофагом, — росіян, карелів, вепсів, українців, поляків, євреїв, фінів. 70 років тому, в розпал «великого терору», соловецьких в’язнів стали планомірно вистрілювати. У величезних ямах закопували по кілька сотень мертвих тіл. Сьогодні над цими братськими могилами встановлені хрести й пам’ятні знаки.