Великдень — свято родинне, з обов’язковим сімейним святковим сніданком. Пожитки для нього освячуються в церкві. Спеціально для освячення великодніх страв у хаті тримають кошик–дарник (його використовують лише на Великдень) і вишитий особливим візерунком рушничок. Дарник наповнюють ще звечора: кладуть паски — пшеничні й сирну, крашанки, шинку, хрін, грудку вершкового масла, пиріжки з сиром і завиванець з маком, сіль, писанки і свічку (її стромляють у паску і запалюють, коли священик святить скоромне). Усе накривають великоднім рушничком.
Паска символізує життєву повноту. Як правило, пасок випікають кілька, різних розмірів, часом для кожного члена родини, і обов’язково одну велику — для всіх. Прикрашають великодній хліб візерунками з тіста — подвійними (восьмираменними) хрестами, решітками, віночками (цим український великодній хліб відрізняється від російського «куліча», залитого білим цукром і посипаного різнокольоровим «пшоном»).
Молоко (як символ відродження) і страви з нього вдавнину використовували в багатьох обрядах. Молочні жертвопринесення символізували очищення. Розповідали, що в Землі обітованій «тече молоко і мед». Молоко означає духовний харч. Із сиру готують страви, без яких в Україні не обходиться жодне традиційне свято: вареники, налисники, пиріжки, мандрики. А на Великдень обов’язково готують сирну паску: запечену або приготовлену «холодним» способом — під пресом.
Майже в усіх народів яйце вважалося джерелом життя і початку світу. У міфах різних народів зі світового яйця виникає Всесвіт. А з верхньої і нижньої половини яйця нібито з’являються небо і земля. В українській загадці у вигляді яєць показані дні тижня: «Дуб–дуб довговік, на ньому 12 гілок, на кожній по чотири гнізда, в кожному — по сім яєць, шість простих, а сьоме — червоненьке». Сьомий день, неділя — це червоненьке яєчко, символ воскресіння, в честь якого християни шанують неділю. Як правило, крашанок готують 13 — на згадку про Христа і Його 12 апостолів. Темно–червоний колір отримують із відвару цибулиння. Крашанками обмінюються із знайомими, родичами й сусідами.
Сіль — символ достатку, повноти, суті. У Біблії сіль — символічний засіб зв’язку між Богом і Його народом: «І не оставляй жертви твоєї без солі завіту Бога твого». У Нагорній проповіді Христос називає своїх учнів «сіллю землі». За дохристиянськими віруваннями вважалося, що сіль — це очисна речовина, пов’язана з залізом, кров’ю і небесними світилами. Зустріч гостей хлібом–сіллю мала два значення: вияв гостинності та оберіг. У святкові дні сіль запікали в печі й освячували. Перед Великоднем сіль запікають у Чистий Четвер. Грудку солі загортають у фольгу і випікають у печі–духовці. Прийшовши додому з великодньої відправи, освячену сіль кладуть на хлібину і ставлять під образами.
Вепр і свиня у міфологічному світогляді багатьох індоєвропейських народів пов’язані з сонцем і культом родючості. Вепр асоціюється із чоловічою силою і світлом, а свиня — з жіночою, тобто силою землі, теплом і родючістю. У міфах часто повторюється сюжет, коли свиню запрягають до золотого плуга. Серед трипільських археологічних знахідок, датованих V тисячоліттям до РХ, є глиняні скульптурки поросят із втиснутими у них зернятами. Серед пам’яток скіфської доби є фігурки свиней, виготовлені з золота. Страви зі свинини українці готують на два найбільші календарні свята — Різдво і Великдень.
Сирна паска холодна
10 варених жовтків, 100 г вершкового масла, 400 г протертого свіжого сиру, 0,5 склянки сметани, 200 г цукру, ваніль.
Варені жовтки протерти через сито, додати масло і розтирати півгодини. Покласти протертий сир, ще розтерти. Потім додати сметану, цукор, ваніль і розтирати все разом. Помістити у форми і поставити на три дні на холод. І страва готова.
Сирна паска–запіканка з мигдалем
На 500 г сиру — 4 ст. ложки вершкового масла, 3/4 склянки цукру, 60 г солодкого мигдалю, ванільний порошок, 4 яйця.
Сир протерти крізь сито, покласти в каструлю, додати обчищений дрібно посічений мигдаль, розігріте масло, ванільний порошок і розтерті з цукром сирі жовтки. Все добре змішати, додати збиті білки, викласти в сотейник, змащений маслом і поставити в духовку запікатися.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
