Медіа–магнат та консервативний політик Сильвіо Берлусконі переміг на загальних виборах і втретє став прем’єр–міністром країни. Правоцентристський блок «Народ свободи», який він очолює, набрав 46,3 відсотка голосів виборців, що гарантує йому 340 із 630 місць у нижній палаті парламенту. Лівий блок заручився підтримкою 37,9 відсотка італійців (241 парламентський мандат), його лідер Вальтер Вельтроні вже визнав свою поразку. Праві на чолі з Берлусконі неочікувано здобули переконливу більшість і у верхній палаті — Сенаті: 167 проти 137 мандатів для лівих.
Під час цих виборчих перегонів спрацювали зміни до законодавства, які уряд Берлусконі провів 2006 року в останній місяць перебування при владі. Головний їх сенс — партія–переможець отримує бонус у вигляді додаткових парламентських мандатів, а малі партії отримують бар’єр для проходження в парламент. Метою змін було надати парламенту стабільності і міцності, позбавити його строкатості багатьох міноритарних політичних партій, які лише дестабілізували роботу законодавчого органу та створювали урядові кризи. Завдяки цим новаціям після останніх виборів у країні фактично встановлено двопартійну систему влади. Відтак до законодавчого органу вперше в повоєнній історії Італії не потрапили комуністи, які завжди були в цій країні вагомою політичною силою. Зазнали повного краху і соціалісти, які також не пройшли до парламенту. Демократична партія на чолі з Вальтером Вельтроні не входить до європейського Соцінтерну і не вважається соціалістичною. Вчора, немов стиглі груші, посипалися відставки лідерів тих політичних сил, які зазнали на виборах фіаско.
Сильвіо Берлусконі опинився в ситуації, коли ніхто не зможе перешкоджати йому виконувати виборчі обіцянки. Річ лише в тім, чи може він вважати таке становище вигідним?