9–й з’їзд Всеросійської політичної партії «Єдина Росія», який пройшов у Москві 14—15 квітня, продемонстрував нові підходи до партбудівництва Росії. З’їзду передував Форум «Стратегія–2020», у рамках якого працювало вісім секцій — і все для того, щоб «об’єднати зусилля суспільства та влади в пошуках відповідей на ключові виклики XX століття».
На з’їзд прибуло 605 делегатів, але ще більше гостей — півтори тисячі, серед яких члени Ради Федерації, депутати Держдуми, представники федеральних та регіональних органів влади, зарубіжні експерти. Для висвітлення партійного форуму до Гостинного двору Москви прибуло близько 800 акредитованих журналістів.
Стрижневим моментом партзборів стало обрання Володимира Путіна головою «Єдиної Росії». Нова посада створена спеціально під «безпартійного Путіна». Для цього в статут партії у перший же день з’їзду було внесено відповідні зміни. Таким чином найвищий партійний пост ніби роздвоївся на дві посади: голови і керівника вищої ради. Голосування за Путіна було відкритим, після чого він виступив (уже вдруге на з’їзді) — щоб подякувати делегатам за безумовну підтримку своєї кандидатури.
Дмитро Медведєв також мав слово на з’їзді. Він, зокрема, зауважив, що йому також надходили пропозиції вступити до лав «Єдиної Росії», але він як новообраний президент вирішив цього не робити.
З міркувань політичного такту (чи тактики?) обійняти нову посаду Путін зможе лише після інавгурації Медведєва, яка відбудеться 7 травня, тоді ж він отримає і портфель прем’єра. Поєднання вищої політичної і виконавчої влади в руках Путіна означає лише одне: він залишається головною фігурою на владній російській шахівниці й продовжить втілювати в життя ним же ініційований стратегічний план розвитку країни до 2020 року.
Яким чином працюватиме тандем Путін—Медведєв у зв’язку з новим переформатуванням владних функцій («Єдина Росія», як відомо, є головною партією в парламенті), покаже час, але вже сьогодні всім зрозуміло: уряд буде партійним, а його керівник уперше в історії новітньої Росії стане фігурою значно вагомішою, ніж звичайний прем’єр у звичному, традиційному, трактуванні цієї посади в РФ.