У загальній свідомості той зиск, який можна отримати від співпраці з арабськими країнами, чомусь пов’язаний насамперед із нафтою. Щонайменше в одному сенсі це уявлення безумовно правильне: держави, яким пощастило бути розташованими на територіях, багатих покладами «чорного золота», завжди можуть похвалитися туго набитою калиткою. А отже, щедро і швидко платити за «музику», яку замовляють. Не скористатися цим і не запропонувати свою «програму» таким перспективним «слухачам» — щонайменше нерозумно. Тож не дивно, що свої погляди по той бік Середземного моря звертають дедалі більше європейських держав. Не стала винятком і Україна. У четвер наш Президент завершив візит до Лівії та Єгипту, який, судячи з коментарів глави держави, видався більш ніж успішним. Тепер головне — за емоціями від вдалого закладення фундаменту співпраці не розтринькати отримані можливості. «Ключ» від «воріт в Африку» ми отримали, але потрібно їх іще й відчинити...
Президент відкрив шлях бізнесменам
«Ми давно і переконливо намагаємося дати світові чіткі сигнали про те, що Україна хоче бути надійним і передбачуваним економічним партнером, — пояснює в інтерв’ю «УМ» мету цього візиту міністр закордонних справ Володимир Огризко. — Експортна орієнтація нашої економіки підштовхує до того, щоб шукати у світі ринки збуту для наших товарів, послуг, давати нашим підприємствам можливість виходити на контракти, які будуть вигідні і для України, і для її партнерів. Африканський континент для нас поки що терра інкогніта. Ми маємо тут кілька посольств, які роблять усе від них залежне, але можливості послів не безмежні. Тому такі імпульси, які надаються візитами Президента, Прем’єр–міністра тощо, є надзвичайно важливими. Це подія, яка притягує до себе інтерес як політичного керівництва, так і бізнесу».
На тому, що головна мета його поїздки до Лівії та Єгипту — це допомогти представникам їхніх та українських ділових кіл налагодити співпрацю і взаємовигідне партнерство, наголошує й Віктор Ющенко. І неважливо, мова про державні структури чи приватні, якщо йдеться про продаж товарів та послуг, вироблених в Україні. Не випадково в складі «бізнесової» частини делегації були представники тільки тих підприємств, які займаються саме виробництвом, а не, за висловом одного відомого нардепа–бізнесмена, «спекуляцією»: голова ради директорів корпорації «Індустріальний союз Донбасу» Сергій Тарута, гендиректор АТ «Мотор–Січ» В’ячеслав Богуслаєв, голова правління ЗАТ «Українські вертольоти» Володимир Ткаченко, гендиректор ЗАТ «Авіація України» Олег Шевченко тощо. Адже і Єгипет, і передусім Лівія дуже зацікавлені у співпраці в тих галузях, де Україна є серед світових лідерів: машино–, авіа— та суднобудуванні, військово–технічному комплексі й сільському господарстві.
«Лівійська сторона хоче мати змогу виробляти зернові на наших українських землях, прагнучи отримати під цю справу 100 тисяч гектарів, і ми розглядаємо можливість співпраці по цьому проекту», — розповів Сергій Тарута, чия корпорація отримала у Лівійській Джамахірії чимало перспектив для взаємовигідного бізнесу. Зокрема, і в енергетичній галузі, причому, за словами керівника "ІСД", йдеться про комплексний підхід: геологорозвідку, компонажні роботи, нафтогазопроводи, будівництво в Україні сучасного нафтопереробного заводу з гарантованими поставками нафти з Лівії. Для цього планується створити спільний консорціум, до якого увійдуть створений місяць тому лівійсько–український фонд, що інвестує в економіку України до 1 млрд. дол., кілька приватних українських і, можливо, одна із великих західних компаній. І НАК «Нафтогаз», хоча «роботу» цієї компанії у Лівії в попередні кілька років у приватних розмовах під час візиту до Лівії не критикував тільки лінивий.
Втрачені й знову набуті можливості
Так, хоч нафта — це далеко не єдиний і, можливо, навіть не визначний пункт у великому переліку зацікавлень України в Лівії, все ж він є дуже важливим. І нам, можна сказати, пощастило: кілька років тому «Нафтогаз» отримав у Джамахірії контракт на розробку нафтових родовищ. Однак, на жаль, похвалитися вдалою реалізацією цих «клондайкових» перспектив не вийде. Як «по секрету» розповіли «УМ» фахівці, через невідповідність наших бажань нашим можливостям — мовляв, контракт підписали, але реальних потужностей для виконання робіт не було й близько. Дивно, що після цілковитого фіаско на цьому фронті лівійські партнери досі нам довіряють. До слова, заанонсований у складі делегації голова правління НАК «Нафтогаз» Олег Дубина з невідомих причин до Африки з Президентом не полетів.
Але ще один шанс ми таки отримали, от тільки тепер усе буде складніше, ніж раніше. Отримати «нафтові» ділянки на основі самих лише домовленостей більше не вийде — доведеться брати участь у тендерах. Але, можливо, це й на краще: замість розслаблятися, доведеться доводити, що українські учасники конкурсу мають у чому «переплюнути» конкурентів.
Разом у космосі
Звісно, це стосується не лише енергетичного сектору взаємовідносин. Україна планує взяти участь у тендері на розробку й запуск космічного супутника «ІджіптСат–2», який оголошує Єгипет. Співпраця в космічній сфері — одна з основних в україно–єгипетських відносинах, тому під час зустрічі президенти Віктор Ющенко і Хосні Мубарак приділили їй «значну увагу».
«У єгиптян дуже велика космічна програма, бо вони хочуть відстежувати Сахару, долину Нілу, дивитися, що там у глибині — пошук води, корисних копалин (наприклад, за кольором піску можна визначити, є волога там чи ні), — розповів гендиректор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв. — Тому закладаються супутники «Іджіпт Сат–2», «3», і ми сподіваємося стати учасниками цієї програми».
Шанси перемогти вельми непогані, хоча суперники більш ніж серйозні: Росія, США, Китай... Зате з українцями в єгиптян є досвід співпраці в цій сфері, адже саме наші спеціалісти розробили, збудували й минулого року запустили перший єгипетський супутник. Під час візиту в Каїр Президент Ющенко відвідав станцію управління цим супутником, на якій зараз спільно працюють фахівці наших країн. З 1 квітня до 25 квітня триватиме процес повної передачі апарата «Іджіпт Сат–1» єгипетській стороні (раніше уплавління супутником велося з Євпаторійського центру). «Нам зараз дуже страшно, адже цей досвід для Єгипту — перший. Але ми так довго цього чекали!» — зізнався журналістам керівник групи єгипетських фахівців Махмуд Іль–Серафім.
За словами Юрія Алексєєва, на цьому контракті Україна заробила кілька десятків мільйонів доларів (точна цифра — комерційна таємниця).
Африка — з одного боку, Євросоюз — з іншого
Словом, перший візит Віктора Ющенка до Африки справді можна назвати успішним. Проте без дошкульних зауважень на тему «в Європі нашого Президента вже ніхто не чекає, тому довелося податися в Африку», звісно, у пресі не обійшлося.
Главу МЗС такі закиди дивують, адже держава, якщо вона провадить розумну економічну політику, повинна бути зацікавлена у розвитку вигідних відносин із усіма можливими партнерами. «Співпраця з країнами африканського континенту і Євросоюзом абсолютно не виключає одна одної, — наголошує Володимир Огризко. — Із Євросоюзом у нас зараз дуже хороша тенденція — це наш перший торговельний партнер і Україна, безумовно, продовжуватиме цю лінію й надалі. Але завоювати собі місце в ЄС непросто. Ми розпочали роботу з розробки угоди про зону вільної торгівлі, і якщо досягнемо всього того, що планували, це буде справжня європейська інтеграція для України. Та для цього треба пройти дуже складний шлях. Якщо ж ідеться про країни Африки, то ми можемо йти дуже простим шляхом, швидко виходити на цей ринок і досягати тих результатів, про які ще вчора не могли й мріяти. Тому, розвиваючи торгівлю з ЄС, ми так само розвиватимемо її і з африканськими країнами, Росією, виходитимемо на ринки Південно–Східної Азії тощо. Але в цьому арабському регіоні можливості у нас, мабуть, найкращі. З огляду на ті ринки збуту й потенціал, які мають тут українські підприємства, для України це справжній клондайк».
А щодо «небезпечності» стосунків із країнами, ставлення до яких у західному світі ще донедавна було вельми підозрілим (лівійського лідера Муаммара Каддафі вважали ледве що не лідером терористів, та і єгипетського президента Хосні Мубарака складно назвати демократом), то, на думку Володимира Огризка, цим перейматися точно не слід, адже ставлення міжнародної спільноти до цих країн як авторитарних уже в минулому. «Усе в світі відбувається доволі динамічно, і якщо подивитися на останні кілька років, у цьому відношенні карта світу міняється доволі швидко. Звичайно, у кожній країні є своя специфіка, свої традиції й уявлення про те, що таке добре і погано, та Лівія, і Єгипет роблять дуже позитивні кроки. Це нормальний процес перетворень, який займає певний час, але він є об’єктивним. Тому не думаю, що нам у даному випадку треба сумніватися — навпаки, наша політика має бути доволі рішучою, такою, яка безумовно давала б нам економічні переваги і результати», — переконаний глава МЗС.
ПІКАНТНЕ ПИТАННЯ
Володимир Огризко,
міністр закордонних справ України
— про те, чи не страшно співпрацювати в галузі ядерної енергетики з країною, яку ще донедавна підозрювали в тероризмі:
— Боятися цього в жодному разі не слід. З Лівії зняті будь–які санкції, обмеження й підозри. Лівійська Джамахірія заявила і продемонструвала, що не збирається розвивати свій ядерний цикл у напрямку створення ядерної зброї, це все доведено, контрольовано, тому у нас немає підстав цьому не вірити. Зрештою, сьогодні з Лівією співпрацюють і країни Євросоюзу, і США, і це означає, що недовіри більше немає.