Вигнання сатани з–під танка
Учора Києвом ходили люди в чорному. Із хоругвами, іконами та… прокляттями. Це називалося «антинатовська хресна хода». Люди, мобілізовані громадськими об’єднаннями «Православний вибір» та «Русскоє двіженіє», пішки дійти до Бухареста не встигали, тому, рушивши від залізничного вокзалу, вони досягли будівлі Міністерства оборони, а далі — Інституту міжнародних відносин, у якому притулилося кілька кімнат, зданих під офіс Інформаційно–документаційному центру НАТО. Вони дивилися звіддалік на ненависні споруди, де засіли окаянні, і, не виключено, шкодували, що закон жанру — в прес–анонсі обіцялося «молитовне стояння» — не допускає можливості закидати «віровідступників» гарячими кадилами, як гранатами. Вони знали, що ім’я диявола всохло до чотирьох літер і, згідно з останніми інструкціями, читається тепер як «НАТО». Це і коротше, і страшніше за ідентифікаційний код.