У переважній більшості пасажирів маршрутів Київ—Ліссабон, Київ—Рим, Київ—Мілан відразу впізнаєш українських заробітчан. Очі, руки, настрій безжально викривають у цих людях не безтурботних туристів — змушених заробітчан. Сьогодні майже кожну восьму українську родину накрила хвиля еміграції, четверта за долю нашого народу в ХХ столітті. Трудова еміграція стала чи не найболючішою проблемою, на яку українська влада сором'язливо закриває очі. За оцінками експертів, лише до Росії на тимчасові заробітки щосезону від'їздять до 3 мільйонів нелегалів з України. Тих, хто їде по копійку в багаті європейські країни, ще більше. Цифри, що характеризують масштабність цього явища, вражають своєю жорстокістю: за експертними оцінками, щодня країну залишає близько 500 чоловік, за останніх 8 років виїхало майже 7 мільйонів працездатного населення.
«О Господи! Та хіба ж хотіла я сюди їхати? Мусила, — розповідає 40-річна Ольга з Вінниччини, — У 32 роки залишилася вдовою з двома дітками, завод, на якому працювала 10 років поспіль, закрили. На жалюгідну пенсію батьків не проживеш, та й соромно. Тому й наважилась їхати у Португалію. Привезли нас сюди на автобусі, викинули у центрі міста, а ми ж без мови, всі вперше у Європі. Натерпілися, що там казати. Слава Богу, що сьогодні працюю в магазині, щомісяця своїм висилаю гроші, аби не бідували. Та хіба ж ми щасливі? Діти без матері ростуть... (жінка плаче...)».
«Як люди тут живуть, які пройшли випробування, — про це можна писати романи. Про кожного книгу написати, такі є долі», — підтримують розмову Наталя і Василь з Івано-Франківська. Наталка приїхала до чоловіка два роки тому, а Василь уже п'ять років працює на будівельних роботах у Португалії. Йому вдалося легалізуватися, тому раз на рік намагається побувати на Батьківщині, провідати діток і батьків. Сподівається, що після прийняття закону про об'єднання родин, який нещодавно ухвалено у Португалії, Наталя теж отримає трудову візу. «Якби я зміг заробляти вдома хоч 150 доларів, то ніколи б нікуди не поїхав», — запевняє Василь.
Сьогодні у цій найзахіднішій і найбіднішій країні ЄС офіційно працює близько 70 тисяч українців. А нелегальних мігрантів утричі більше, вважає голова спілки українців у Португалії Василь Шайтанюк. Тут з'явилася наймолодша й найчисельніша в Європі українська громада, у 2001 році нарешті відкрили першу українську церкву, а минулоріч зареєстрували спілку. Українці працюють на будівництві й заводах, жінки доглядають чужих дітей і прибирають чужі оселі. Самі португальці не хочуть за копійки виконувати важку і непрестижну роботу, тому радо наймають невибагливих заробітчан. До того ж португальська влада, на відміну від багатьох країн ЄС, досить ліберально ставиться до трудової міграції. Наприкінці минулого року було нарешті ратифіковано двосторонню угоду між Києвом і Ліссабоном про тимчасову міграцію громадян України для роботи в Португалії, а нещодавно місцева влада прийняла закон про об'єднання сімей, якого так чекали тисячі чоловіків і жінок, котрі роками не бачили своїх дітей і коханих.
Лідер «Нашої України» Вiктор Ющенко, який днями побував у Португалії, розповів на зустрічі зі співвітчизниками про свою зустріч з прем'єр-міністром цієї країни Хосе Мануелем Дурао. «В особі прем'єр-міністра Португалії наша держава має ефективного партнера, готового до діалогу щодо врегулювання проблем, пов'язаних з вимушеною трудовою міграцією, — розказав Віктор Ющенко і пообіцяв: — Такий пакет документів, які Україна підписала з Португалією, буде узгоджено і з іншими державами, де бідують наші заробітчани».
«Іноді здається, що на чужині ми більше потрібні, аніж в Україні. Наша влада забрала у нас батьківщину, роботу, розлучила з сім'ями», — переконані нові «португальці». Але українській владі немає справи ані до тих, хто поїхав, ані до їхніх родин. Згаданий уже пан Шайтанюк поскаржився лідеру «Нашої України», що громада навіть змушена була вдаватися до, здавалося б, очевидних речей — клопотатися перед посольством України у Португалії про відкриття виборчих дільниць у містах, де мешкає найбільше наших заробітчан, — Ліссабоні, Порто. «Українським громадянам за кордоном не вистачає звичайного спілкування зі співвітчизниками, інформації про українські справи, вони часто потребують правової і соціальної допомоги. Сподіваються тільки на Бога і власні сили», — розповідає отець Йосафат Коваль, настоятель першої в Португалії греко-католицької церкви. Він вважає дуже важливою справою проект «Четверта хвиля», ідея якого належить «Нашій Україні». Мета проекту: сформувати центр, який слугуватиме своєрідним комунікаційним каналом для українців за кордоном, надавати консультативну і правову допомогу. Планується, що вже навесні запрацює пряма телефонна лінія й інтернет-сторінка для мігрантів. Подібні центри мають відкритися у країнах, де сьогодні працює найбільше ураїнців. А наразі, презентуючи майбутню «Четверту хвилю», у Ліссабоні з концертом виступила «співоча депутатка» Верховної Ради Оксана Білозір.
Ющенко переконаний, що головна причина трудової міграції має вирішуватися все-таки в Україні: «Сюди ліниві не їдуть. Часто покидають Україну найкращі, ті, хто здатен відповідати за свої родини, здатен долати труднощі. В основі трудової міграції, безумовно, лежать економічні мотиви, але це наслідок. Головна причина — політична. Нинішня влада не спроможна створити умови для гідного життя українців, і в результаті мільйони людей стають ізгоями. Це національна трагедія, коли 7 мільйонів батьків і матерів живуть без дітей у вимушеній еміграції». «Наша Україна» має намір домагатися спрощення і здешевлення грошових переказів, підтримувати всі ініціативи, які працюють на захист трудових мігрантів.
Ольга МЕЛЬНИК.