У Зоні відчуження в Чорнобилі Національна енергокомпанія «Енергоатом» бачить найоптимальніший майданчик для будівництва сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). Тендер на його спорудження виграла американська компанія «Холтек Інтернешнл», яка має виконати всі роботи за три роки з моменту визначення українською владою точного місця будівництва сховища. Та, якщо Верховна Рада не прийме відповідний закон, контракт припинить свою дію. За словами віце–президента «Енергоатому» Володимира Броннікова, сховище зекономить енергоресурси для майбутніх поколінь, адже у відпрацьованому в сучасних реакторах паливі залишається 94% корисних речовин, які можуть бути використані в реакторах наступного покоління. Наразі ВЯП вивозять на переробку до Росії, що, по–перше, ставить Україну в монопольну залежність від примхливого північного сусіда, по–друге, коштує нашій країні 100—140 мільйонів доларів щороку, а по–третє, перероблені відходи все одно повертаються до України, бо за міжнародними угодами ядерні відходи мають бути захоронені на території країни, де утворилися.
Україна вже має одне таке сховище — у 2001 році його спорудили при Запорізькій АЕС, коли Росія відмовилася приймати ВЯП із цієї АЕС і шість її енергоблоків (половина потужностей вітчизняної енергетики на той час) опинилися на межі зупинки. «Енергоатом» запевняє, що екологія регіону не постраждала, а ЗАЕС зекономила 70 мільйонів на вивозі відходів до Росії. Однак будівництво власне сховища на кожній станції робить проект майже вдвічі дорожчим. Витрати на створення і експлуатацію протягом 100 років єдиного сховища оцінюють у 600 мільйонів доларів. Американці зведуть пусковий комплекс сховища за рахунок власних кредитних коштів, а розплачуватися з «Холтек Інтернешнл» українські атомники почнуть вже після введення сховища в дію, коштами, зекономленими на переробці ВЯП у Росії.
Зараз «Енергоатом» активно проводить круглі столи і громадські слухання з мешканцями прилеглих до Зони відчуження районів, зокрема в місті Славутич, а також в Іванківському та Поліському районах Київщини. Будівництво сховища саме в 30–кілометровій зоні знижує можливі ризики для навколишніх мешканців. За словами спеціаліста Київського інституту «Енергопроект» Тетяни Байбузенко, під час експлуатації сховища вплив на навколишнє середовище буде незначним, а в разі аварійної ситуації, розгерметизації контейнерів, можливе незначне підвищення радіаційного фону в радіусі кілометра, що не зашкодить населенню і територіям навколо зони.
За словами Ольги Кошарної, провідного експерта Центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова, будівництво сховища вигідне Україні й в економічному, і в політичному аспектах. Технологія, за якою будуватимуть сховище в Україні, випробувана і використовується в США та Іспанії, де вимоги до безпеки зберігання ВЯП дуже високі, і в тамтешніх експертів не викликає жодних питань. Сховище здатне буде увібрати ВЯП із усіх українських АЕС протягом 50 років, а ще 50 років це пальне там зберігатиметься. За цей час мають бути введені в дію реактори нового типу, які на цьому пальному працюватимуть. «Тому, з точки зору стратегії, будівництво цього сховища — дуже правильний і вигідний крок», — підсумовує Ольга Кошарна.