Порожній зал кінотеатру «Мультиплекс» на Лівому березі Києва. (Фото Володимира СТАДНІКА.)
Як і обіцяв генеральний директор ТОВ «Мультиплекс Холдинг» Антон Пугач, у середу столичний кінотеатр у торговельно–розважальному комплексі «Комод» на Лівобережній не працював. Замість анонсів біля кас на екранах висвітлювався лист–звернення до Президента, спікера, Прем’єр–міністра, щоб іноземні фільми прокатувати російським дублежем з українськими субтитрами, а на іншому екрані пояснення, чому страйк. Чоловіки в робочій формі з самого ранку порозкладали запаковані в поліетиленову плівку дошки і вдавали, що розбирають каси і роздягалки. «Ось так, кіно не буде!», — каже з удаваним сумом чоловік із молотком у руках. У ту мить до мене підходить хлопець з папкою і питає, що я шукаю. «Та нічого не шукаю, на вас дивлюся», — байдуже відповідаю. «Што?» — не розуміє бідолаха. Крадькома кидаю погляд на білий розграфлений листок паперу. Поки що жодного підпису. Через якийсь час до кінотеатру піднімаються дві дівчинки з книжками. «Што случілась?» — питають одна в одної. Це помічає працівник кінотеатру, швиденько підходить з сяючою від щастя посмішкою, що хоч хтось прийшов, і пропонує підписатися проти дій Міністерства культури і туризму. Вони не задумуючись пишуть, що проти і йдуть собі по магазинах. А працівники кінотеатру тим часом сумно походжають туди–сюди, чекаючи інших глядачів.
Антон Пугач від одноденного страйку чекає відміну пункту № 2 наказу міністра культури і туризму «Про кінематографію». Як зазначив директор кінотеатру «УМ», вони не підуть ні на які компроміси. «Якщо ми живемо в демократичній країні, то маємо дотримуватися закону. Я не проти української. Тоді нехай внесуть зміни до закону України, а не видають накази. Тим більше, що Конституційний суд сказав, що його рішення — це одне, а наказ міністра — інше», — пояснює Пугач. Те, що фільми, вироблені в Росії, йтимуть мовою оригіналу з українськими субтитрами, а дублюватимуться всі решта, його не влаштовує. Про подальші дії керівник кінотеатру поки що нічого не знає, бо має надію, що невгодний пункт скасують. У Києві до «Мультиплексу» не приєднався ніхто, попри те, що середа — день не надто врожайний і збитки були б невеликі.
Харків
Пошук харківських страйкарів не увінчався успіхом. За два тижні до проведення всеукраїнської акції готовність підтримати її висловила лише адміністрація мережі «Кіноцентр», куди входить чотири кінотеатри — «Познань», «Київ», «Росія» та імені Довженка. У вівторок ввечері директор цього об’єднання Михайло Приймак повідомив, що наразі це питання вирішується остаточно і конкретну відповідь він зможе дати лише на ранок наступного дня. Проте у зазначений час директор на зв’язок не вийшов. Вказаний його помічниками номер мобільного не подав жодних ознак життя, а помічники надавати інформацію про участь у всеукраїнській акції категорично відмовилися.
Усі чотири згадані кінотеатри, схоже, у середу таки працювали. Принаймні до 11–ї години дня співробітники охоче давали по телефону повну інформацію про сеанси цього дня.
Усього ж у Харкові діє тринадцять «кіношних» закладів. Адміністратори більшості з них про згадану акцію чули, але не виявили бажання її підтримати. Скажімо, у «Бомері» проблеми, пов’язані з дубляжем, визнають, проте подібні форми протесту не вважають ефективними. За словами керівника відділу планування «Кіноцентру» Олександра Литвинова, адміністрації кінотеатрів виступають не проти українізації, а за повернення кінопрокатникам права вибирати мову дубляжу — українську, російську чи мову оригінала з субтитрами.
Донецьк
У Донецьку «на барикади» глядачів на початку лютого покликала місцева організація Партії регіонів. Біля одного з кінотеатрів виставили пікет під партійними прапорами та гаслом «Ні дуБЛЮВАННЮ!» А ще донецькі «регіонали» написали відкриті листи Сильвестру Сталлоне, Алену Делону, Жерару Депардьє з проханням втрутитися в ситуацію і надати можливість дивитися фільми з озвученням російською мовою.
Згадана акція, попри сподівання організаторів, масовою так і не стала. Так само не було великого бажання донецьких «кіношників» брати участь і в одноденному попереджувальному страйку, «адресованому» Міністерству кільтури і туризму. Напередодні свою готовність приєднатися до акції підтвердили тільки два кінотеатри мережі «Мультиплекс», розташовані в торгівельно–розважальному центрі «Золоте кільце» та торгівельному центрі «Донецьк Сіті». І тому в середу біля зачинених кас висіло повідомлення (написане, до речі, державною мовою): «Шановні глядачі, 27 лютого кінотеатр не працює на знак протесту проти дій Мінстерства культури і туризму».
Інші кінозали, де теж фільми демонструються виключно українською мовою, в цей день працювали у звичному режиму. В Кінопалаці «Звьоздочка», приміром, свою позицію пояснили тим, що організатори страйку конкретно з ними питання можливої участі в акції протесту навіть не обговорювали. А в театрі кіно ім. Шевченка ще зранку провели своєрідну акцію протесту без «відриву від виробництва». Замість однієї з кіноафіш вивісили промовисте: «Акція. Мы за право Конституционного выбора». І протестували насамперед проти убогого фінансового стану, в якому опинилися кінотеатри. Вони й раніше не розкошували, однак після введення практики дублювання стрічок українською мовою глядачів стало менше майже вдвічі. За словами директора театру кіно Анатолія Теслі, у першій половині середи кіно «не крутили» тільки тому, що не було глядачів. Взагалі в будні, скаржаться «шевченківці», на кожному із сеансів того ж «Астерікса на Олімпійських іграх» кількість відвідувачів не перевищує двох десятків. Певна річ, за таких умов про фінансову стабільність згадувати недоречно…
Сімферополь
У Сімферополі до попереджувального страйку долучились два з чотирьох діючих кінотеатрів. Поруч з афішами на вході висіли оголошення про скасування всіх сеансів, а у фойє вищезгаданого «Спартака» — великий стенд із зверненням до перших осіб держави з цього приводу.
«Даремно, — заявив «УМ» голова правління сімферопольського ТОВ « Кінотеатр імені Шевченка» і водночас президент продюсерської кінокомпанії «Сан філм продакшн» Володимир Мірошниченко, — пані Чміль як один з ініціаторів цього процесу сподівається, що ми будемо покірні. Ні, не будемо. 19 березня ми проведемо мітинг кінопрокатників Криму перед Верховною Радою (мається на увазі місцевою. — Авт.). Паралельно з цим готуємо позов до Європейського суду з прав людини. Тобто будемо все робити у передбачений законом спосіб.
Досі я був аполітичною людиною, в жодну партію не входив. Однак коли ситуація зачепила мене безпосередньо, змушений вдатись до політичної боротьби. Неодмінно буду ходити на мітинги, виступати на них, підтримувати ті сили, які мене підтримають. А готовність нас підтримати вже висловили молодіжне крило Партії регіонів, «Русскій блок».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
