Дами — у коктейльних сукнях, чоловіки — у смокінгах, безпардонні папараці, що шмигають туди–сюди, фанфари і софіти... На ювілейному вечорі Спілки кінематографістів, що відбувся минулої п’ятниці, подібних ознак серйозної мистецької події розгледіти не вдалося. «Картинка» виглядала значно скромніше — гості були вбрані переважно у светри та джинси, сцену ж прикрашало панно із соняхами, яке, підозрюю, на балансі Будинку кінематографістів перебуває вже не один десяток років. Хоча подія цілком заслуговувала і на помпезність, і на вишуканість, і на певний гламур — Спілка кінематографістів України відзначала 50–річчя.

Можливо, з нагоди «ювілею», а можливо, просто стилісти цього разу краще попрацювали, але відверто невдало вбраних зірок на 80–й церемонії нагородження премією «Оскара» було вкрай мало. З відчаю критики зарахували до найгірших досить «терпимі» сукні, які за інших обставин не викликали б у знавців моди жодного роздратування.

У ніч із неділі на понеділок у театрі «Кодак» в Лос–Анджелесі відбулася 80–та церемонія вручення найвищих кінематографічних нагород США (і світу) «Оскарів». За багато десятиліть це дійство доведене до такої досконалості, що телеглядач, навіть усвідомлюючи штучність створюваної на сцені напруги, все ж затамовує подих в очікуванні на прізвище чи назву фільму, які прозвучать після сакраментальної фрази «І «Оскар» дістається...» Можуть дратувати помпезність самої церемонії, довгі подяки лауреатів на адресу всіх — від колег по праці до шкільних друзів, бабусь і дітей. Але дивлячись на обличчя цих людей, які переживають момент особистого тріумфу, і сам починаєш співпереживати. Що не кажіть, а «Оскар», попри всю його банальність, це таки дійсно шоу, найважливіша подія у світі «найважливішого з мистецтв»!