Їм посміхнувся Шевченко

У четвер Шевченківський комітет засідав з 11 ранку до 10 вечора. В ході довгих і «кровопролитних боїв» і 7 голосувань сформувався остаточно список лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка 2008 року. Письменникам дісталося три премії — Вірі Вовк (Селянській) (Бразилія) — за книги «Поезії» (2000), «Проза» (2001), «Спогади» (2003), «Сьома печать» (2005), «Ромен–зілля» (2007), переклади творів Шевченка, Франка, Стефаника, Лесі Українки, Коцюбинського, Стуса, Симоненка, Світличного, Калинця, Голобородька, Драча, Миколи Воробйова португальською мовою, Любові Голоті — за роман Епізодична пам’ять» і Петру Перебийносу — за збірку поезій «Пшеничний годинник». Василь Сідак — за мистецький цикл «Дерев’яна скульптура» і Валерій Франчук — за цикл живописних творів «Розгойдані дзвони пам’яті» репрезентують здобутки образотворчого мистецтва.

Театральні лідери — вистава «Берестечко» за романом Ліни Костенко Рівненського обласного академічного українського музично–драматичного театру, а конкретно — режисер Олександр Дзекун та актор Володимир Петрів та троє учасників вистави «Про мишей і людей» — режисер Віталій Малахов і актори Наталя Сумська та Богдан Бенюк. Гліба Загорія, записаного в поданні як автора ідеї вистави, а насправді — причетного до фінансування спектаклю, члени комітету викреслили.

Єдиний представник кінематографічного мистецтва у списку номінантів, режисер–документаліст Михайло Ткачук отримав премію за документальний серіал «Загадка Норильського повстання» (фільми «За ґратами Півночі», «Вірус непокори», «Повстання духу»). Лауреати премії з музичної когорти — «Піккардійська терція» — за концертні програми «Антологія. Том І», «Антологія. Том ІІ. Фольк», «З Неба до Землі» та композитор Геннадій Ляшенко — за концерт № 2 для віолончелі та симфонічного оркестру, «Музику» для фортепіано та симфонічного оркестру, «Містерію тиші» для хору a cappella на вірші Тараса Шевченка, кантату «Вітражі і пейзажі» для хору a cappella на вірші Богдана–Ігоря Антонича.

Список номінантів із 62 позицій — нагадаю, що актриса Галина Стефанова і міністр культури та туризму Василь Вовкун, який номінувався як автор музичної редакції і диригент–постановник опери «Богдан Хмельницький» у Донецькій опері, відкликали свої імена, — виглядав цього року доволі адекватним, у ньому зустрічалися не тільки імена тих, хто претендує на премію за віком, вислугою років, за сумою компромісів чи довге стояння у «шевченківській черзі». А коли в списку громадськість зауважила Олега Скрипку, який номінувався за фестиваль «Країна мрій», — помітила держава, оцінила!, журналістку Юлію Мостову, письменників Мойсея Фішбейна, Василя Шкляра, Василя Портяка, Галину Пагутяк, художника Віктора Сидоренка, навіть традиційні нападки радикально настроєних постмодерністів на Шевченківський комітет самі собою затихли. І рекорди з відвідуваності заходів — презентацій, переглядів фільмів, вистав, виставок, концертів — члени Шевченківського комітету поставили: подумайте тільки, на 37 заходах було 184 відвідування. Жартома перед початком фінального засідання навіть шоколадки рекордсменам вручили — на першому місці — Лариса Кадирова, на другому — Василь Герасим’юк, на третьому — Іван Драч. І в четвер на засідання — о, небачена розкіш — зібралися всі члени комітету, 21 як 1.

Та, видно, патріархи похилого віку, мистецькі генерали радянського розливу все таки втратили зв’язок із реальним станом культури, бо, за інформацією «УМ», обговорення кандидатури Олега Скрипки чи «Піккардійської терції» наражалося на добре поставлені голоси: це ж «попса», молоді вони, нехай ще попрацюють, он є люди, достойніші. І тих справді вартісних лауреатів–2008 прогресивному крилу комітету довелося відстоювати до останньої «краплі крові». Виходить так, що без реформи положення про Національну премію імені Шевченка, в яких деякі пункти зовсім застарілі, і без кадрової революції комітет надалі не зможе бути реальним представником дер­жавної мистецької експертизи.

Митці, затверджені комітетом, стануть лауреатами після указу Президента України.