«Медвежатники» у «Магнусі»

      П'ятиповерхова будівля у центрі Львова, відразу за Оперним театром, протягом декількох місяців була модним «тусовочним» місцем. Перший у місті великий комфортний торговельний центр «Магнус» (ЗАТ «Львівський центральний універмаг») умістив модні бутіки відомих світових фірм, а на горішньому поверсі відкрився ресторан швидкого обслуговування, який відразу став популярним — через великі вікна відкривалася романтична панорама Львова... І от ледве п'ять місяців минуло з дня помпезного відкриття центру, тільки він почав давати прибутки, як навколо «Магнусу» розгорнулася жорстока боротьба.

      24 січня адміністративне приміщення «Магнуса» опечатали судові виконавці Шевченківського району Львова, яким допомагали озброєні бійці Державної служби охорони та «Титану». Підстава — рішення Бориспільського місцевого суду Київської області про призначення директором підприємства Юрія Кавецького, обраного нібито на зборах акціонерів замість Ірини Гриців. Але з приїздом до Львова власників найбільшого пакета акцій — польських інвесторів — почали з'ясовуватися дивні й ганебні подробиці. Наприкінці минулого тижня конфлікт навколо «Магнуса» перестав бути подією львівського масштабу і докотився до столичних ЗМІ — до Києва приїхали два найбільші акціонери «Магнуса» Ярослав Новацький та Єжи Конік.

      Виявляється, поляки та їхній український компаньйон Богдан Шалай, які загалом володіють 67,7 відсотками акцій підприємства, навіть не чули про загальні збори акціонерів, не були присутні на них і про своє усунення від справ дізналися не з судової постанови, а вже після її блискавичного втілення в життя. «22 січня 2004 року начебто відбулися загальні збори акціонерів товариства у Львові. — Розповідає адвокат Світлана Гальчевська. — 23 січня у п'ять судів — два львівських, два київських і один Київської області — надійшли позовні заяви, написані, немов під копірку, які відрізнялися хіба що прізвищами позивачів. Предмет позову — про зобов'язання виконати рішення вищезгаданих зборів». Ухвали, видані судами, такі: заборонено здійснювати дії з управління товариством, користуватися печатками, укладати угоди, підписувати платіжні документи, виписувати рахунки тощо, тобто відбулася зміна керівництва. На підставі чого? Лише 29 січня Новацький та Конік отримали « на руки» постанову Голосіївського районного суду від 14 листопада 2003 року (!) про визнання недійсним четвертої та п'ятої емісій акцій 2000-2001 років, тобто тих інвестицій, завдяки яким згадані панове стали власниками контрольного пакета. «Але ж легітимність обох емісій, кількість акцій і спосіб їх придбання було підтверджено Державною комісією цінних паперів в Україні, — обурюється Ярослав Новацький. — Виходить, що на підставі заяви акціонера, який має одну тисячну акції, Голосіївський суд, не повідомляючи нас про своє засідання, видає таку ухвалу. Це називається не інакше, як грабіж! Звертаюся до всіх громадян України: якщо вони мають акції, то будь-який районний суд може сказати, що придбані ними цінні папери нічого не варті, хоча вони купували ці акції згідно з українським законодавством і державна установа підтверджує цю легітимність». Цікаво, що у грудні минулого року власники «Магнуса» отримали список дійсного реєстру акціонерів, і в ньому не було жодних змін, які би мали випливати з листопадового рішення Голосiївського суду, тобто визнавалися обидві емісії.

      Маленькою перемогою постраждалих бізнесменів можна вважати відміну Бориспільським судом рішення від 22 січня. Проте поляки запитують: скільки ще може бути таких невідомих їм судових ухвал, бо ж підприємство «Магнус» має понад 500 дрібних акціонерів? Але здаватися не збираються — уже подано апеляції та скарги до відповідних інстанцій.

      У цій темній історії насторожує декілька моментів. По-перше, блискавичне виконання різнопланових дій — збори, подача позовів, винесення судових рішень протягом кількох днів. Дійсно, дивно чути про таку оперативну роботу українського судочинства, яке славиться занадто тривалим розглядом справ. Водночас не дивує висновок адвоката Гальчинської — грубе порушення ще зовсім свіжого, від 1 січня цього року, Цивільно-процесуального кодексу України: факти, що мають розглядатися у судовому порядку, за один день уже встановлені в судових ухвалах. Підозрілою є поява документів заднім числом. До речі, протоколу засідання акціонерів ніхто з польських власників «Магнусу» й у вічі й не бачив. По-друге, Ярослав Новацький та Єжи Конік, які прибули до Львова відразу в день початку «розборок», не могли подати скарги. Тільки після втручання польського консульства львівські органи внутрішніх справ та прокуратура прийняли їхні заяви.

      Ярослав Новацький та Єжи Конік розповідають, що почали отримувати телефонні погрози з обіцянками навіть знищити їх або членів їхніх родин, якщо не припинять боротьбу та продовжуватимуть розповідати про цю історію журналістам. Коніку, зокрема, повідомили, що він на все життя запам'ятє прізвище Кавецький. Хто ж такий цей Кавецький? За даними «Львівської газети», Юрій Кавецький очолює ТзОВ «Багіра», котре є власником ринку «Добробут», розташованого неподалік. Варто додати, що «Добробут» до відкриття «Магнусу» вважався найпрестижнішою торговою точкою у Львові. Пiсля згаданих погроз полякам довелося вдатися до послуг міліції та СБУ. Але про всяк випадок пан Конік перестрахувався заявою, що не має наміру чинити самогубство, почувається добре та перебуває при здоровому глузді.

      Потерпілі стверджують, що їх примушують відмовитися від своїх акцій, або ж прагнуть створити такі умови, що призведуть до банкрутсва підприємства, продажу майна і купівлі його за безцінь  iз публічних торгів. Тим часом бізнес поляків терпить збитки, не виплачуються кредити й борги. З 1999 року, коли вони почали вкладати гроші в занедбаний універмаг, було погашено заборгованість у 240 тисяч доларів, а ремонт забрав ще 1,3 мільйона «зелених».

      Єжи Конік не приховує, що їхня справа матиме значний резонанс: «Я працюю в Україні вже 15 років, пан Новацький — 8. Я також залучав сюди багатьох польських та іноземних інвесторів. Як тепер я дивитимуся їм у очі? Неприємними будуть оцінки інвестиційного клімату в Україні, особливо для атмосфери Року Польщі в Україні».

      Наступний пункт, де ці пани шукатимуть правди, — Варшава, так що бізнес-конфлікт у Львові набуває рис міжнародного скандалу, що, м'яко кажучи, негативно позначиться на українсько-польських економічних та й політичних стосунках. До речі, скривджені у справі «Магнусу»поляки неохоче, але називають ім'я Сергія Медведчука, брата глави Адміністрації Президента Кучми, першого заступника Державної податкової адміністрації України, а донедавна головного податківця Львівщини. Цю впливову особу, замішану не в одному фінансовому скандалі Галичини, підозрює нардеп Тарас Стецьків, оскільки «бізнесмени, які захопили «Магнус», мають тісні зв'язки з Сергієм Медведчуком. Вони колись працювали під «дахом» ДПА», заявив він «Львівській газеті».