«Папо», купуйте ялинку

      Цінна інформація для тих, хто ще не викинув ялинку: новий рік починається. Рік Польщі в Україні. Стартує він аж 30 березня виступом Хенріка Гурецького з Національним оркестром із Катовіц. Найіменитішими слухачами стануть обидва президенти — Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський. Щоправда, остаточно невідомо, де пролунають урочисті акорди (українська сторона ще донедавна порівнювала, почім оренда Опери і Національної філармонії і де б його зручніше заощадити бюджетну гривню), але, схоже, що таки не в Палаці «Україна», з громаддя якого ледь вивітрився аромат «Калінкі-малінкі» від закритого Року Росії. Поляки самі край не хотіли в «Україні», зіпсованій, мовляв, невитонченими звуками концертів російських поп-. А може, й свідомо уникали повтору російського початку Року; зрештою, навряд чи мер Варшави забажав би затягнути «Чому я не сокіл» зі сцени «України», і ще сумнівніше, що йому на підспівку поспішив би Йосип Кобзон. Місце дії в політиці не менш важливе, ніж у драматургії. У виборі між Палацом «Україна» і Оперою охочі можуть прочитати російську гігантоманію і польське тяжіння до елітарності.

      Відповідальні за благополучне проведення Року Польщі — міністри культури Вальдемар Домбровський та Юрій Богуцький, які днями нарешті таки зустрілися в Києві,— від журналістських запитань про політичне підгрунтя цієї акції ухилялися так, начебто до їхніх облич підносили гарячу праску. Складніше було панові Богуцькому вдавати апологета «чистого мистецтва» — і не тільки багатством лексичного запасу. Адже хто як не він, добре знає, що до середини січня наш уряд не спромігся визначити куратора Року з українського боку — стане ним міністр культури чи гуманітарний віце-прем'єр Табачник; що на тлі політреформи і загрози «зачисток» у Кабінеті Міністрів клопоти про польський Рік стали не більше ніж «додатковим менінгітом» на урядову голову, відтак добродій Домбровський досі не отримав повної відповіді, які сценічні майданчики та галереї надасть Київ і скільки за це треба платити — наші попросили поляків з їхньою культурою почекати ще тижнів зо два. На шармі Барбари Брильської і веселій ностальгії за Льоліком та Боліком, здається, не вельми зосередився і Леонід Кучма: указ про проведення Року Польщі, що проходитиме під дбайливим патронатом президентів двох держав, він підписав лише наприкінці січня, і ні до цього, ні опісля про польський Рік публічно не згадував. Пам'ятається, з Роком Росії в Україні Леонід Данилович поводився більш обережно. Словом, і справді — ніякої політики, одна недбалість. Ставлення нашої владної еліти до років сусідніх держав в Україні привносить певну чіткість у лукаве поняття «стратегічний партнер»: відтепер ми підозрюємо, що є «польські друзі» і є «російські брати».

      Поляки, котрі мають більший за наш досвід проведення подібних масштабних акцій (підтверджений тричі — були Роки Польщі у Норвегії, Іспанії, Швеції, були сезони Польщі у Франції), у випадку з Україною, особливо з сьогоднішньою Україною, стережуться будь-яких політичних алюзій. Останні події призвичаїли Варшаву до того, що будь-яка необережна пропозиція —  наприклад, надати дубовий круглий стіл для переговорів української влади та опозиції —  трактуватиметься нині Києвом як втручання у внутрішні справи, незважаючи на те, хто її промовить — молоді польські друзі чи миловидні ліхтенштейнські «старушенції». До слова, поляки трохи передали куті меду: якщо Рік Польщі в Україні підкреслено аполітичний, то йому більше б пасувало, скажімо, бадьоре гасло «Разом у кіно», а не (як у нашому випадку) з натяком — «Разом у Європу». Яка Європа?! У нас самих тут такий «Пендерецький» з гітарою, таке «дежа вю», такий вернісаж! — сиди лишень і стеж, як картинки змінюються. Ми взагалі маємо намір ще більше віддалитися від Європи — позавчора Президент Кучма пообіцяв заселити українцями Місяць і Марс, отож 2005 рік, який мусить стати Роком України в Польщі, може обійтися і вам, і нам дорожче — за рахунок купівлі додаткового супутникового оснащення для прямої трансляції концертів Вєрки Сердючки з даху марсоходу.

      Утім  поки Україна не здолала сили земного тяжіння, мешканці шести міст, де пройдуть акції польського Року, — Києва, Льовова, Донецька, Одеси, Харкова, Днiпро- петровська, — із задоволенням чекатимуть ретроспектив Вайди, Гофмана, Кисльовського, Махульського (автора улюблених усіма фільмів «Дежа вю» та «Ва-банк»), виставок Єжи Новосельцева, концертів Пендерецького. Про цей рік нагадуватиме киянам пам'ятник польському поету, народженому на Тернопіллі, Юліушу Словацькому, що його польським коштом буде встановлено на витоках вулиці Костьольної. Рік Польщі в Україні обидві сторони розглядають також як гарну нагоду для того, аби навести лад і в запущеному питанні реституції культурних цінностей. Не виключено, що польська католицька громада Києва під знаком цього року відвоює собі костел Святого Миколая, принаймні Юрій Богуцький пообіцяв, що Міністерство культури спільно зі столичною владою розмірковують, куди б переселити з костела орган разом з творчим колективом.

      Кошторис польського року, як сказав пан Домбровський, на все про все разом з «десертом» вкладеться у 5 млн. злотих (це трохи більше мільйона доларів).