Албанці Косова в очікуванні на момент тріумфу, про який мріяли багато поколінь їхніх предків, а в Сербії — настрої чорної безнадії: країна втрачає колиску своєї державності. А світ отримує небезпечний прецедент перемоги сепаратизму. Самопроголошення незалежності Косова стане бомбою вповільненої дії в Європі.
Торт до незалежності
У столиці майбутньої країни — Пріштині — все готове до урочистостей: уже тиждень як вулиці прикрашені плакатами з написами англійською мовою «Незалежність», місцеві кондитери вже спекли торт вагою 1000 кілограмів, якого має вистачити для частування 25 тисяч осіб. Влада Косова виділила на проведення урочистостей мільйон євро. У будинках культури та школах готують окремі програми.
До Косова стягується армія закордонних журналістів: позавчора вже було акредитовано тисячу представників закордонних ЗМІ.
До Косова прибувають на святкування незалежності численні албанці, які мешкають і працюють «по Європах». В аеропорту Пріштини на ці вихідні організовано десятки додаткових чартерних рейсів. У рамках підготовки до проголошення незалежності Мистецька галерея Косова підготувала марафонську культурну програму тривалістю 70 годин, яка починається вже сьогодні на площі Матері Терези в самому центрі Пріштини. Найвищі косовські та міжнародні достойники закликають громадян відсвяткувати акт проголошення незалежності мирно і гідно, без провокацій. Міжнародні сили KFOR, поліція ООН і місцева поліція заявляють, що готові до всіх можливих викликів.
Чорний день Сербії
Невідомо, чи сербська влада має якийсь чіткий єдиний план протидії сепаратистському акту. Наразі лише відомо, що Белград готовий розірвати дипломатичні відносини з усіма країнами, які визнають незалежність Косова. Сербське національне віче Косова заявило у середу на цьому тижні, що всі серби та інші національні меншини провінції дуже стурбовані найближчим розвитком подій і закликали президента Сербії Бориса Тадича та прем’єр–міністра Воїслава Коштуніцу негайно зустрітися з представниками косовських сербів для випрацювання єдиної програми протидій з метою захисту місцевих сербів та сербської державності в Косові.
Значну провину за втрату Косова серби покладають на Слободана Мілошевича. У 1998—1999 рр. режим Мілошевича почав масовий терор проти албанців Косова. У репресіях брали участь як регулярні сербські війська, так і воєнізовані загони із Великої Сербії і місцевих сербських общин. Користуючись силовою перевагою, вони вбивали албанців, грабували і палили їхні будинки, здійснювали брутальні злочини проти мирного населення. Тисячі албанців були вбиті, а приблизно 400 тисяч змушені були втекти з території Косова, передусім до Албанії. Вину за ці злочини частково покладають і на звичайних сербів, які у своїй більшості підтримували такі злочинні дії влади щодо цілого народу. І дуже завинили ті серби Косова, які під захистом сербських бойовиків та регулярної армії палили та грабували будинки своїх сусідів–албанців. Бомбардування Сербії авіацією НАТО в 1999 році були останньою спробою зупинити масштабні етнічні чистки в Косові.
Легковажність Заходу
Сила подіяла, Косово перейшло під протекторат ООН. Але маятник хитнувся в інший бік. Починаючи з середини 1999 року, за байдужого споглядання міжнародних сил албанці почали такий самий терор проти сербів Косова. Відтак уже 200 тисяч сербів змушені були втікати з рідних місць до Сербії, а життя тих приблизно 100 тисяч, які залишаються у провінції, перетворилося на жах. Бо що то за життя, якщо мешкаєш у резервації за колючим дротом під захистом «блакитних шоломів», а дружину можна відвезти до пологового будинку лише на бронетранспортері KFOR?
Упродовж майже восьми років адміністрація ООН бездіяльна: в албанців Косова не були конфісковані велетенські запаси зброї. Тепер Косово є однією з найозброєніших територій планети. Це при тому, що дві третини населення провінції є безробітними, а інші входять до мафіозно–злочинних угруповань. Ось таку нову «країну» Вашингтон та Брюссель дарують Європі!
Фатальною помилкою Заходу є те, що після перемоги демократичної революції в Сербії у жовтні 2000 року, повалення режиму Мілошевича та приходу до влади демократичних сил Захід не повернув Косово під сербське правління, а продовжував викохувати мафіозного монстра на півдні Європи. Імовірно, що вже тоді Вашингтон мав плани надання Косову незалежності.
Захід занадто жорстоко покарав Сербію, вдавшись до принципу колективного покарання демократичних народу та країни за злочини колишнього правлячого тоталітарного режиму. І підло обманув. Відповідно до резолюції Ради безпеки ООН № 1244, яка була прийнята 1999 року після закінчення війни в Косові і положення якої наразі ніхто не відміняв, Сербії обіцяли, що провінція залишиться у її складі з наданням їй «суттєвої автономії». Яку вагу, в такому випадку, мають резолюції РБ ООН, якщо окремі з них можна ігнорувати?!
Що далі?
Надавши незалежність Косову, Захід створить найскладніший із часів закінчення Другої світової війни прецедент, який може стати каталізатором силового переділу кордонів у Європі та світі. «Мінні поля» майбутніх конфліктів уже закладено. США та багато країн ЄС, включно з Великою Британією, Францією, Німеччиною та Італією, вже висловили наміри якнайшвидше визнати незалежність Косова. Брюсселю не вдалося випрацювати спільну позицію з цього питання, тому проти визнання незалежності Косова наразі виступають Угорщина, Румунія, Болгарія, Словаччина, Кіпр, Греція, а також Росія і Китай. Держсекретар США Кондоліза Райс обіцяє підсолодити гіркоту національного приниження Сербії економічною допомогою. Чи буде вона становити хоч тисячну частину від того, що США щороку витрачають на війну в Іраку?
Сербія найближчим часом хоче зробити все можливе, щоб повернути собі хоча б території Косова, де компактно проживають серби. Фахівці передбачають, що найближчим часом у Косові встановиться двовладдя, оскільки серби провінції не визнають влади Пріштини. Якщо їх ледве рятував від албанців 30–тисячний міжнародний збройний контингент, то контингент із 1800 поліцейських ЄС, який прийде на зміну KFOR, не врятує і поготів. Сербія має скористатися з того, що суверенітет Косова впродовж найближчих років буде обмеженим. Як тепер у Боснії і Герцеговині, вплив на важливі рішення матиме Високий цивільний представник, призначений ЄС. Для Косова вже визначено голландського дипломата Пітера Фейта, який має досвід роботи в індонезійській провінції Ачех, Боснії і Герцеговині та власне у самому Косові.
Одним із можливих кроків Сербії є також складання позову до країн, які визнають назалежність Косова, до Міжнародного суду справедливості в Гаазі.