Оксана Хвостенко: Перед стартом тримала гвинтівку, наче вперше...

Постачальниця нагород

Як уже повідомляла «УМ», позавчора скарбничка збірної України поповнилася ще однією нагородою. «Автор» — знову Оксана Хвостенко. Минулого року чернігівка на світовій першості в Антерсельві подолала 15–кілометрову дистанцію десятою, і це тоді був найкращий результат наших дівчат. І цього разу Оксана — найкраща серед українок, але — з бронзовою медаллю!

Індивідуальна гонка — це змагання, насамперед, снайперське. Надолужити промахи на стрільбищі швидким бігом по дистанції дуже складно, адже кожна хиба на вогневому рубежі карається хвилиною штрафу (для порівняння — додаткове коло на інших дистанціях спортсмен долає приблизно за 25 секунд). Наша ж Оксана дуже рівно відпрацювала всю гонку. Вийшовши після початкової стрільби на третій позиції, вона більше нікому її не віддала. Навіть не став на заваді останній промах на третьому вогневому рубежі. Особливо приємно відзначити ще й те, що й ходом наша спортсменка не була повільною, показавши 18–й час.

Найшвидшою з наших співвітчизниць була Валентина Семе­ренко — 14–й показник, слідом за сестрою — Вікторія — 15–та. Оксана Яковлєва не вирізняється суперроботою на лижні — 45–й час, та завдяки снайперському прицілу вона опинилася значно вище за Валентину в підсумковому протоколі.

У коментарі «УМ» головний тренер збірної України Євген Колупаєв оцінив виступ своїх підопічних на «п’ятірку» з плюсом за п’ятибальною шкалою. «До тридцятки не потрапила лише Валя, але їй завадив вітер, від якого найбільше постраждала якраз перша група учасників, — пояснює п’ять промахів старшої близнючки пан Колупаєв. — Про те, що Хвостенко може фінішувати з нагородою, я не думав. Був зосереджений на результаті. Лише після другої стрільби майнуло в голові, що Оксана впорається. Держава не вимагала від збірної медалей, хоча десь глибоко в душі на них сподівалися. Отже, ми перевиконали не озвучене вголос завдання».

Індивідуальна гонка — найбільш непередбачувана з біатлонних дисциплін. Не став винятком і чемпіонат в Остерзунді. Хоча медальний розподіл був цілком закономірний (попереду — росіянка Юр’єва й німкеня Глагов, лідерка сезону в цій дисципліні), проте нові імена у вісімці лідерів з’явилися. Це Яна Романова з Росії та молдаванка з російським корінням Наталія Левченкова, які замкнули «пул» учасників квіткової церемонії.

Виправдана тактика

У піднесеному настрої очікували ми позавчора ввечері старту українських біатлоністів–чоловіків. І хоча «добігти» до медалі їм не вдалося, проте високим результатом таки потішили. Андрій Дериземля, заробивши хвилину штрафу, фінішував дев’ятим. Для нього це найбільше досягнення в сезоні. В’ячеслав Деркач чисто відпрацював лише на останній стійці, та й швидкість підвела нашого капітана — аж 61–й показник ходом. Повільнішими були молоді дебютанти світової першості Олег Бережний (91–й) та Сергій Сєднєв (98–й).

«Це не провал, а результат застуди, яку хлопці тут підхопили, — каже голов­ний тренер. — Айдарова й Біланенка ми не заявляли, бо бережемо їх на естафету. А от низька швидкість Деркача мене таки засмутила. Можливо, були проблеми з лижами. Дериземля — молодець! Поборотися за вищу позицію йому завадив тільки зрив передсезонної підготовки. Проте тренерам вдалося вивести Андрія на належний функціональний рівень».

А на перших ролях були норвежці, які затіяли тактичну боротьбу. Їхні спортсмени стартували в останній групі, а легендарний Бйорндален узагалі замикав список тих, хто стартував, — 112–й номер. Хитрість окупилася сповна — «золото» й «срібло». Цього разу «король біатлону», настрілявши на хвилину більше, поступився першою сходинкою своєму молодому «наступнику» Свендсену, зате оформив повний комплект нагород ЧС–2008.

Учора в Остерзунді знову був день відпочинку, зате в суботу й неділю заплановано по дві гонки.

ТАБЛО

Чемпіонат світу. Остерзунд (Швеція). Чоловіки. Індивідуальна гонка (20 км). 1. Свендсен — 51 хв. 51,9 сек. (1 промах). 2. Бйорндален (обидва — Норвегія) — відставання 31,4 сек. (2). 3. Максимов (Росія) — +34,8 (0)... 9. Дериземля — +2.00,1 (1)... 39. Деркач — +5.40,0 (3)... 58. Бережний — + 7.15,1 (2)... 67. Седнєв (усі — Україна) — +8.15,5 (2)...

ПРЯМА МОВА

Уже дворазова призерка чемпіонату світу–2008 Оксана Хвостенко відповіла по телефону на декілька запитань «УМ».

— Оксано, вам, мабуть, посприяв додатковий день відпочинку, який з’явився завдяки перенесенню гонки на 15 км із середи на четвер через сильний вітер?

— Насправді в нас відпочинку не було, адже ми тренувалися. І, до речі, той старт відклали не так через погані умови для спортсменів, як для глядачів. Організатори боялися, що через шалений вітер можуть завалитися трибуни, а дерева попадають на трасу.

— Друга «бронза», здобута в Остерзунді, була для вас сюрпризом?

— Ні, я знала, що за нормального для себе проходження дистанції можу посперечатися за місце на п’єдесталі. Хоча деяка невпевненість зберігалася. Перед стартом, вправляючись на стрільбищі, ніяк не могла пристрілятися. Навіть тренери дивувалися: «Ти що — вперше тримаєш у руках гвинтівку?» Тож дуже переживала за влучність. Та й перше коло тяжко далося. Лише подолавши половину дистанції, відчула себе бадьорішою.

— То задоволені своїм виступом на 15–кілометровій дистанції чи можна було стрибнути вище?

— Результатом — дуже задоволена! Щоправда, швидкість мене не надто потішила. Хоча й не розчарувала. Я продемонструвала середній хід. Бігти швидше завадила втома, що накопичилася за сезон. А промазала я через те, що «перетримала» останній постріл, не відстріляла у своєму ритмі.

— Після роздільного старту, долаючи дистанцію, ви знали, кому поступаєтеся й кого випереджаєте?

— Від тренерів постійно надходила інформація, що мені дихає в спину норвежка Тора Бергер. Я не знала, що вона пішла на дистанцію раніше за мене. Тож фінішну лінію перетнула в невіданні, що й до чого. Привітання сервісменів фірми «Фішер» були несподіваними, але приємними. Я вже не боялася, що хтось мене посуне з бронзової позиції, адже позаду не було сильних суперниць.

— Яка «бронза» дорожча — зі спринту чи «індивідуалки»?

— Звісно, здобута на найкоротшій дистанції. Адже це моя перша нагорода в цій дисципліні.

— Переможці й призери, буває, плачуть. Ви стрималися?

— Під час першої квіткової церемонії сльози просилися на волю, але не пролилися. Нечасто доводиться стояти на п’єдесталі, це дуже хвилююча мить.

— Ви тепер повністю задовольнили свої медальні амбіції, чи це лише початок?

— Я дуже рада, що маю дві нагороди чемпіонату світу, які покладу вдома в коробку до інших. Але попереду ще два старти, й опускати рук не можна. Уже після естафети, останнього виду програми, підсумую здобутки. А поки що треба змагатися далі.