Виявляється, напередодні 5 лютого громадські контролери місцевих зелених зафіксували у прибережній смузі між мисами Малий і Такил появу чергової масної плями площею у півгектара. Потім невеликий шторм «розчленив» її, витягнув на семикілометрову довжину і, перемішавши з водоростями, медузами і мертвими бакланами, викинув на берег. Тепер ще й рибалки тутешньої артілі змушені сушити сіті у прямому і переносному сенсі.
Усе це — наслідки корабельної аварії 11 листопада 2007 року, переконаний голова Кримської асоціації «Екологія і світ» професор Віктор Тарасенко. Мовляв, легкі фракції нафтопродуктів із затонулих російських танкера і суховантажів через незначне потепління й турбулентність морської води піднялися на поверхню й утворили дрейфуючу на південь плівку. У традиційні для Криму «лютневі вікна», не кажучи вже про березень—квітень, коли море прогріється ще більше, площа забруднення Керченської протоки і прилеглих ділянок Чорного моря може значно розширитися.
На прес–конференції пан Тарасенко виклав свій план дій: постійний, а не епізодичний, екомоніторинг ситуації із залученням науковців, застосування наявних біосорбентів для ліквідації забруднених ділянок узбережжя тощо. Але і це ще не все. За словами еколога, слід негайно позбутися 5,5 тисячі тонн мазутної суміші, зібраної під час зачищення Тузли і керченських пляжів. Вона дотепер зберігається у пластикових мішках на території місцевого морпорту.