Кандидатів у президенти Чехії лише двоє — нинішній лідер країни, правоцентрист і «євроскептик» Вацлав Клаус та економіст Ян Швейнар, політик соціал–демократичних поглядів. Після Вацлава Гавела, якого обирали одностайно впродовж десяти років, новітній Чехії сутужно з президентами. У 2003 році вибори в парламенті тривали місяць, висувалися найнеймовірніші кандидатури (навіть співак Карел Ґотт), і нинішній президент Клаус був обраний аж із третього разу. Нині ситуація може повторитися. Якщо так станеться, то Чехія, найімовірніше, перейде на систему прямих всенародних виборів президента.
67–річного Вацлава Клауса особливо представляти не потрібно: спочатку економіст–науковець і банкір, академік Інституту прогнозування Чехословацької АН, після активної участі в «оксамитовій революції» у 1989 році заснував праву Громадянсько–Демократичну партію (ОДС), яка нині є правлячою. Був міністром фінансів та прем’єром Чехії під час розпаду Чехо–Словацької федерації у 1993 році. Згодом очолював уряд, який переводив економіку країни з соціалістичних на капіталістичні рейки. Інколи Клауса називають «батьком купонної приватизації», яка виявилась не надто успішною. Клауса тоді підозрювали у непрозорому фінансуванні партії. У дострокових виборах 1998 року, які ОДС програла, Клаус уклав із соціал–демократами контраверсійну «опозиційну угоду» і став головою парламенту. Це був пік його найбільшої непопулярності серед чехів. Проте президентські вибори п’ять років тому виграти йому вдалося. Причому не лише завдяки підтримці рідної партії, а й... комуністів, з якими домовилися «в кулуарах».
Незважаючи на самовпевненість, популістський «євроскептицизм» Клауса, його вивернуту назовні зневагу до «третього сектору» та журналістів, Чехія під його лідерством увійшла до європейських структур з доволі непоганими порівняно з іншими «новачками» ЄС економічними показниками.
Ні, у Чехії немає свого Козака, який би щогодини з екранів нагадував кандидатові у президенти, звідки його дружина. Навпаки, Швейнару мас–медіа симпатизують і дуже допомогли зростанню його популярності, хоча 56–річний Ян Швейнар порівняно з Клаусом є не настільки відомою в країні особою. Передусім тому, що у жив не у Чехії, а у США. Зате є добре відомим у світі економістом. Після окупації ЧССР радянськими військами у 1968 році його батьки виїхали нічним потягом до Швейцарії. Швейнар навіть не встиг отримати середню освіту, але невдовзі вступив до відомого Корнелльського університету (США), жив у кімнаті з Франціско Фукуямою, на одному курсі навчався із Полом Вулфовіцем, майбутнім шефом Світового банку. Зрештою, там опинився і сам Швейнар, ставши професором університету у Прінстоні. Там і знайшов свою дружину — типову американку Кетрін. У 1981 році прийняв громадянство США.
Уже на початку 1990–х став одним із критиків економічної політики Клауса, будучи економічним радником тодішнього президента Вацлава Гавела. Парадоксально, але саме тоді завжди усміхнений, урівноважений Швейнар посприяв своєму нинішньому опонентові отримати титул професора. «На празьку Вищу школу економіки він був добрим економістом, але у престижний закордонний університет я б не порадив йому їздити», — казав тоді Швейнар про Клауса. Навіть під час кризи у 1997 році Швейнар міг стати прем’єром, але йому завадила відсутність чеського громадянства. Нині Швейнар є професором Мічиганського університету, директором Центру міжнародної політики.
Наразі сили обох кандидатів майже вирівняні: за «правого» Клауса голосуватиме його рідна ОДС і серед менших партій, можливо, опозиційні комуністи (не обиратимуть же вони «американця»!); за Швейнара — соціал–демократи і менша Партія зелених. Християнські демократи, які дуже нагадують наших «народників» Литвина, переважно не визначилися. Поки що підрахунки такі: 102 голоси за Швейнара, 126 — за Клауса. Отож боротьба йде за голоси 53 «невизначених» депутатів.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
