Біг Бен — точнісінько такий, як у Лондоні... Тільки менший у 25 разів.
Вам би хотілося в один момент відчути ритм ранкового Лондона й меланхолію вечірнього Риму, романтику Парижа і вічний подих історії Афін? Фантастика, подумаєте ви. І даремно. Біля «Атоміума», який називають візиткою Брюсселя, розкинувся парк «Міні–Європа». Тут країни Євросоюзу — як на долоні. Площа «долоні» — два з половиною гектари. Кількох годин вистачить, аби познайомитися з «Європою в мініатюрі».
На вході туриста відразу хапає в обійми переодягнений у Міккі–Мауса жартівник. І годі пояснювати, що постановочні фото тебе не цікавлять. Їх не обов’язково купувати потім — запевняють тебе. Ці трюки старі, як світ, проте розчаровувати господарів парку не хочеться, і ми покірно посміхаємось в об’єктив.
До «Міні–Європи» ми потрапили в будень, тому велелюддя не докучало, хоча на вихідні пробитися до об’єктів парку значно складніше. Ось і брюссельські школярі вирішили познайомитися з Європою впритул. У кожного в руках по зошиту, вчителька дала «відмашку», і вони розбрелися парком. Їх майже не чути — зосереджені на завданні. Повсідалися на тротуарах і щось малюють. Занотовують враження і відповідають на запитання. Малечі пощастило — такі розкішні «наочні посібники» під боком.
А для туристів тут просто «клондайк» уяви. Можна згадати свої минулі мандрівки містами й країнами або запланувати нову поїздку на майбутнє. Прогулюємось Старим світом, відчуваючи особливості різних країн, їхнє історичне минуле. Напевне, будь–кому з європейців цікаво побачити тут свою країну, а також більше дізнатися про сусідів по континенту. «Якщо фантазують навколо машини часу, то чому б не вигадати машину простору», — мабуть, так думали ініціатори «Маленької Європи». Зупиняєшся на Grand Place в Брюсселі, а через кілька хвилин підходиш до Ейфелевої вежі чи площі Сан Марко у Венеції, потім помічаєш Севільську арену і грандіозний Акрополь. Далі — Пізанська вежа, яка весь час погрожує впасти. А ось майже іграшкові вітряки із Ла Манчі, з якими марно боровся «Лицар Печального Образу». Дон Кіхота біля них ми не знайшли, щоправда, а було б непогано...
Зазвичай ми сприймаємо країну не тільки через пам’ятники і споруди. Вона залишається у пам’яті завдяки особливій симфонії звуків, неповторних сюрпризів, веселих поглядів і посмішок. Засновники парку врахували цей нюанс, і тепер «Міні–Європа» — своєрідний механічний «ляльковий театр», де замість ляльковода — автоматичне керування. У копенгагенській гавані снують човни, під Ла–Маншем курсує поїзд, швидкісна залізниця з’єднує Париж із Брюсселем, а в аеропорту злітають літаки. Сюрреалізм із шармом. Ось озивається завжди пунктуальний Біг–Бен, і ви звіряєте з ним свій годинник. Звісно, кожна мандрівка — це розвага, але в «Міні–Європі» можна стати частиною цієї розваги. Треба тільки натиснути на кнопку, яка є майже біля кожного експоната. Група іноземних студентів уже вкотре «витискає» «Марсельєзу» — державний гімн Франції. У «маленькій Фінляндії» троє чоловіків «примушують» іграшкового прихильника сауни раз по раз пірнати в озеро, інша група керує фунікулером на Монмартрі. Дуже хочеться власноруч зруйнувати Берлінську стіну? Без питань!
Везувій вивергає імпровізовану лаву й дим, а земля (дерев’яний місточок) біля нього тремтить навсправжки. Чорношкірий турист про це, вочевидь, не знав, і коли друзі «активізували» вулкан, а грунт під ногами захитався, хлопець справді перелякався. Якби міг бліднути — напевне, став би, як крейда. А так тільки образився, тоді як його супутники ще довго реготали...
Коли вам на вході до парку пропонують кольоровий ілюстрований «гід» — не відмовляйтесь! Він стане у пригоді під час подорожі парком: не тільки познайомить з історією дивовижних моделей, а й певним чином заохотить вашу допитливість. Коли парк тільки відкрили, «гід» друкували шістьма мовами, нині ж мовна палітра розширилася до дев’яти пунктів.
Можна випити кави — у кав’ярні «Маленької Європи» її вміють смачно готувати — і заодно погортати путівник. І уточнити, що грецькою «Європа» означає «великі очі», найзахідніша точка європейського Союзу — Гваделупа, а від 2001 року ЄС виробляє більше високотехнологічних виробів, ніж США.
Пам’ятники тут такі самі, як і в реальному житті, лише витримані в масштабі один до 25 від розміру оригіналів. Крім Везувія, звісно: цього велетня «скоротили» з розрахунку 1:1000. Тут усе продумано до найменшої деталі, тому кожна з копій надзвичайно точно відтворює всі споруди, площі і навіть їхню ауру.
Оточують експонати розкішні квітники і дерева, між якими — звивисті алеї. Намагаючись якомога повніше передати стиль європейських садів і парків, господарі привезли зразки найрізноманітніших рослин. Якщо відчуєте аромат лаванди, будьте певні — вона із Провансу, а духмяні трави, що навіюють екзотичні відчуття і романтичні спогади, ростуть на півдні Іспанії.
У кожного механізму — досконала технологічна «начинка», яка дозволяє, наприклад, іграшковому автомобілю своєчасно реагувати на світлофор, а в темряві — вмикати фари. І всі машини безвідмовно функціонують за будь–якої погоди, 14 годин на добу. Щоправда, ціна такої «іграшки» сягає вартості справжнього автомобіля.
Власне, «Міні–Європа» від самого початку планувалася як місце, що приваблюватиме до себе мандрівників з усього світу. Ідея виправдала себе. Кожен, хто завітав до столиці Бельгії, не може залишити його поза увагою. Це вже як ритуал: відчути смак «коктейлю» під маркою «європейський». Не дивно, що останнім часом парк поповнює брюссельську скарбницю на 25 мільйонів євро в рік.
Влітку «Міні–Європа» відчинена до півночі. У цей час тут можна стати учасником неповторної містерії вогнів. А на кожні вихідні планується велика розважальна програма з вкрапленнями фольклорних та кулінарних елементів.
Офіційне відкриття парку відбулося 13 червня 1989 року. Урочиста церемонія зібрала представницький «офіціоз», був присутній також принц Бельгії Філіпп. Для початку в розвиток парку інвестували 500 мільйонів бельгійських франків. Уже перші відвідувачі мали змогу бачити 60 моделей найпопулярніших європейських місць. Згодом франкомовна громада Бельгії долучилася до «побудови» брюссельської Grade Place, а через рік після відкриття в парку з’явилася копія Тріумфальної арки.
Сьогодні Європа об’єднується швидкими темпами: кожен рік–два до НАТО, Європейського Союзу, спільного візового простору чи зони обігу «євро» долучаються нові країни. Навряд чи хтось у червні 1989 року, коли відкривали атракціон «Міні–Європа», міг передбачити щось подібне. Адже тоді до Європейського Союзу входило лише 12 країн, а саму Європу розділяла «залізна завіса». Вісімнадцять років історії кардинально змінили обличчя континенту.
Нині у Євросоюзі 27 країн, і для нових учасників спільноти знайти вільне місце у «Міні–Європі» стає все проблематичніше — парк має чіткі межі. Поки що дирекція викручується, однак при цьому доводиться трохи потіснити старі експонати, для яких раніше місця не шкодували. Тепер країни Балтії трохи перемістили Данію, а частину території Німеччини конфіскували на користь Чехії і Угорщини. Обійшлося без конфліктів.
А що найближчі сусіди? Польща представлена історичним центром Гданська і пам’ятником розстріляним робітникам. Чому не Краків із його «Вавелем»? Без сумніву, втрутився політичний чинник. На Заході про «Солідарність» і польський супротив комунізму знають краще, ніж про будь–які інші історичні періоди Польщі...
Литву уособлює Вільнюський університет, Естонію — старовинна міська стіна Таллінна з баштою «Товста Маргарита», Латвію — комплекс монумента Свободи у Ризі. При цьому територією Латвії чомусь їздить фура з «Кока–Колою». Ось такі гримаси глобалізації. Чи просто — тиск реклами, без огляду на здоровий глузд? Хто знає...
Ми ж видивлялися, чи залишилося місце для України. Думали, де б тут краще прилаштувати наш острів Хортицю або Софію Київську. Консенсусу, правда, не дійшли, але українську монетку про всяк випадок у Ла–Манш укинули. Вже коли йшли до метро, несподівано почули... українську мову. «Може, спробуємо через паркан?», — запропонував один із гурту. Троє земляків метикували, як потрапити в «Міні–Європу». Чи вдалася їм ця авантюра — не знаємо, але двометрова огорожа обнесена зверху колючим дротом. Отож, напевне, доведеться відмовитись від хитрощів. І заходити до Європи через центральний хід. Хоча вартість вхідного квитка кусається: 13,5 євро (понад 100 грн). Недешеве задоволення. Але хто сказав, що у Європу — легка дорога?
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
